ПРИНЦИП ЕПОХИ "БРОДБЕНДУ"

Неминучий "шлюб" телебачення та Інтернет, укладений за допомогою пристроїв наступного покоління, які зроблять доступ до електронноъ павутини однією з багаточисленних мультиканальних послуг (пропозицій) кабельних компаній, обіцяє зробити Інтернет доступним для мільйонів американських сімей. Але ж якою ціною? Чи буде Інтернет, історично відкрите, різноманітне та демократичне середовище, потрапляти під вплив (владу) замкненої, згори донизу, побудови кабелів? Чи буде наш "он-лайн" вибір обмежений купкою окремих тематичних сайтів з електронного гіду програм кабельних компаній? Чи буде принцип "плати за перегляд" (коли плата береться за використання окремих програм на замовлення) застосовано до світової мережі "World wide web"? Навіть розцінки за "знижками" (для тих, наприклад, хто вирішує додати до своєї кабельної передплати доступ до високошвидкісного Інтернету, або погоджується на інші "пакетні" пропозиції) можуть бути зависокими для "бродбенд" послуг. 
Це є основі питання, що мають бути розглянуті, у той час, коли Інтернет еволюціонує від комунікаційної системи, побудованої на телефонних лініях та ПК, до розважальної та електронно-комерційної речі, тобто до інтерактивного телебачення (ІТБ). Що стосується забезпечення доступу до Інтернету (це відбуватиметься досить швидко) для мільйонів сімей, які не мають ПК, в цьому плані ІТБ буде дійсно вигідним. Але нам не слід продавати наші "он-лайн" свободи за швидкість та простоту кабельного "бродбенд" Інтернету. Тобто, демократичні традиції оригінального "телефонного" ("dial-up") Інтернету повинні бути збережені і в нову епоху "бродбенд".
З цією метою, а також для того, щоб регулювати дії кабельних компаній проти стандартів відкритого Інтернету, Центр цифрової демократії (ЦЦД) пропонує "бродбенд"- Біль про права. Це - 10 фундаментальних принципів, які мають гарантувати в майбутньому відкритість та різноманіття Інтернету. Хоча намагання передбачити майбутнє Інтернету часто є марними, ми поділяємо розсудливу оцінку журналу "The Economist", в якій висловлюється побоювання, що "... останнє десятиліття XX століття може розглядатися як короткий золотий період відкритості та інновацій, яким поклали кінець короткотерміновість і жадоба". На щастя, ще є час, щоб втрутитися у розробку й розростання нової "бродбенд" мережі, і переконатися в тому, що нова система працюватиме настільки ж ефективною, наскільки вона зараз продає себе.
Інтернет вже давно характеризується вільним потоком інформації, що підтриманий основними принципами відкритості (доступу), рівноправ'я (інформації), різноманітності (змісту) та свободи (вираження). Розростання мережі та ринкові фактори впливу неодмінно призведуть до різноманітних прикрашань основної доставки даних. Деякі з цих змін з'являться у відповідь на перевантаженість та потребу відрізняти різні типи інформації; інші - стануть наслідком намагань задовольнити вимогу високоякісних послуг, включаючи використання швидкої передачі, використовуючи приватні мережі. Однак ані еволюція інтернет-технологій, ані впровадження додаткових послуг не повинні підірвати принципову відкритість Інтернету внаслідок створення штучних перепон або через стримування, без вагомих на те причин, вільного потоку інформації у Павутинні. Саме тому ЦЦД рекомендує прийняти наступні 10 принципів для того, щоб зберегти відкритий, демократичний характер Інтернету, якому притаманна відсутність дискримінації.
1. Вибір: необхідним є існування правил, які б гарантували, що незалежні інтернет-провайдери (НІП) та виробники контенту (змісту) зможуть пропонувати свої послуги через усі кабельні, DSL та безкабельні платформи, таким чином надаючи змогу користувачам насолоджуватись повним спектром послуг через "бродбенд", що зараз є гарантовано "дайл-ап" Інтернет.
2. Відсутність дискримінації: оскільки може постати потреба у третейському суді щодо мережі ресурсів, відтак не повинно бути ніяких схем контролю передачі (наприклад, policy-based routing), які б надавали перевагу певним програмам над іншим змістом шляхом штучного стримування (обмеження) "конкурентної" або nonaffiliated вартості послуг.
3. Приватність: існуючі закони щодо приватності (наприклад, акт "Про політку кабельних засобів зв'язку" 1984 року, доповнений у 1992 році на підставі акту "Про захист користувачів кабельними послугами та конкуренцію") мають бути розширені і стосуватися всіх інтерактивних медіа, незалежно від способів передачі, а також мають підлягати під контроль Федеральних комісій з торгівлі та засобів зв'язку.
4. Відкриті системи: має бути збережена структура Інтернету на зразок "від одного до другого кінця" ("end-to-end"), і мають бути чітко визначені ті "замкнені простори" ("walled gardens"), які направляють лише частину контенту в Інтернет. Так звані "керовані простори" ( "managed content areas,"), розроблені для того, щоб висвітлювати властивості та особливий зміст одного постачальника мережі, повинні містити чітко визначені "шляхи виходу" в Інтернет загалом.
5. Interoperability: Set-top boxes, які згодом стануть одним з найважливіших приладів у домашньому господарстві, не повинні бути неприватними (наприклад, interoperable серед кабельних систем) та прозорими transparent (наприклад, user configurable). Не слід очікувати, що передплатники триматимуть у себе вдома, як частину обладнання для ІТБ, такі собі "чорні скриньки" (включаючи hard-disk video recorders, що таємно зберігають місце на диску для реклами).
6. Зобов'язання перед громадськістю: принцип задоволення інтересів громадськості, який є пустим звуком для світу радіо й телебачення, і який ще дещо означає для цифрового телебачення (ЦТБ), має також наповнювати і світ ІТБ. Невелика доля додаткової ємності (of the extra capacity), що була отримана внаслідок переходу на цифрове телебачення, а також її збільшення, що стане можливим завдяки ІТБ, має бути віддана для суспільно-інформаційних та освітніх цілей.
7. Громадянський зміст: "бродбенд"-революція - це занадто цінна можливість, щоб бездумно витратити її винятково на розваги та комерцію. Ця технологія повинна бути використана певною мірою і для слугування громадянському суспільству, в тому числі для охоплення різними кампаніями більшої аудиторії, для суспільних форумів, культурних програм та некомерційного інформаційного обміну.
8. Можливості для освіти: нові можливості інтерактивних медіа на основі "бродбенду" повинні слугувати всім аспектам навчання для категорій будь-якого віку, однаково задовольняти освітні потреби молоді й людей похилого віку за допомогою дошкільних програм, надання додаткових навчальних матеріалів, проведення дистанційного навчання, професійних тренінгів та інших освітніх послуг. 
9. Програми для дітей: основні вимоги щодо дитячих програм (нині це три години освітніх та інформаційних програм на тиждень) повинні бути збережені і в епоху "бродбенду". Існуючі способи захисту від зловживання рекламою під час показу дитячих програм по телебаченню також повинні діяти і для дитячих і юнацьких "он-лайн" програм.
10. Цифровий поділ: навіть якщо ми подолаємо той розрив між кількістю тих, хто має, і тих, хто не має доступу до мережі, ми повинні впевнитися у тому, що не постануть нові, більш завуальовані форми цифрової несправедливості, коли питання "є або нема" замінюється таким - "є або є ще більше". Таким чином, універсальні вимоги щодо облслуговування повинні бути оновлені таким чином, щоб вони стосувалися також і передових телекомунікаційних послуг.

ІСТОРІЯ ПРО ДВІ СПРАВИ ЩОДО "БРОДБЕНДУ":

яскрава ілюстрація боротьби за майбутнє Інтернету

Невщухаюча боротьба за те, чи буде "бродбенд" демократичним і конкурентним середовищем, стала темою двох недавніх судових рішень. Обидві справи ілюструють не що інше, як бажання державних телефонних і кабельних компаній поширити свої монополістичні моделі бізнесу і на Інтернет. 
Ударом по суспільному контролю за "бродбендом" стала постанова Верховного Суду США від 24 березня 2004 р., в якій зазначено, що штати можуть забороняти місцевим урядам мати власні телекомунікаційні мережі. Рішення суду є сприятливим для великих корпоративних фірм, які проводять кампанію проти суспільної власності на телекомунікації, в тому числі і на "бродбенд". Судова постанова була винесена в об'єднаних справах Ніксона проти Муніципальної ліги Міссурі, FCC проти Муніципальної ліги Міссурі та "Саусвест бел телефон" проти Муніципальної ліги Міссурі.
Телефонні компанії намагаються якимсь чином вплинути на дуже часто поступливих законодавців штатів, з метою створення законів, які б забороняли суспільним групам надавати власні телекомунікаційні послуги. Місцеві мережі, як їх ще іноді називають, можуть надавати у своїх регіонах покращені послуги за нижчими цінами. Основною метою розгляду Верховного суду була інтерпретація редакції акту "Про засоби телезв'язку" 1996 року та дослідження питання, чи дозволяє цей акт штатам бути першочерговим покупцем місцевих телефонних та "бродбенд" послуг. 
Але впливових державних телефонних компаній telephone lobby- в тому числі "SBC", "Verizon", "Bell South" та "United states telephone аssociation"- не цікавлять правові визначення. Скоріше за все, їх турбувала заборона на появу суспільно-контрольованого "бродбенд". Наприклад, у стислому викладі справи, з яким "SBC" виступала у суді, було зазначено, що дана компанія сумнівається в тому, що невеличке містечко в Міссурі дійсно хотіло використовувати fiber частоту для власних телекомунікаційних потреб (таким чином, даючи місту більше контролю над своїм голосом та інформаційною мережею і пропонуючи його жителям заощаджувати гроші на місцевих тарифах компанії). 
Справа розпочалася в 1996 році, коли в Міссурі вийшов закон, що забороняв місцевим урядам пропонувати телекомунікаційні послуги. Муніципальна ліга Міссурі, яка представляла місцеві уряди, попросила втрутитися у справу "FCC", цитуючи акт "Про засоби телезв'язку" 1996 року, (мова йшла про те, що міста повинні вести боротьбу на ринку телекомунікацій). На жаль, "FCC" не вдалося підтримати жителів міст. Тим часом телефонна індустрія, стабільно лобіювала прийняття подібних законів місцевими законодавцями. На даний момент обмеження щодо місцевих мереж діють у Флориді, Техасі, Арканзасі, Небрасці, Неваді, Південній Кароліні, Тенісі, Юті, Вірджинії та Вашингтоні.
Державні закони, а також уже згадане рішення суду написані для того, щоб запобігти або послабити здатність суспільних груп надавати "бродбенд" та інші телекомунікаційні чи кабельні послуги. Мета цих документів - підірвати або запобігти перетворенню бродбенд на комунальну послугу, яка б пропонувала переваги Інтернету всім in a cost-effective and democratic fashion. Кабельна промисловість також продовжує політичну кампанію проти таких суспільних мереж. 
Нещодавно "Comcast" об'єднала свої зусилля із "SBC" і розпочала велику рекламну компанію, яка має на меті зменшити громадську підтримку місцевої мережі, що надає свої послуги трьом невеликим містечкам в Іллінойсі. Згідно з "бродбенд" коаліцією "Трі-Сіті Tri-City broadband coalition", і "Comcast", і "SBC" distorted the record. Тепер міста та їхні прихильники будуть звертатися до Конгресу США з проханням розробити закони, які б могли повернути округам права власності на "бродбенд".
Тим часом, іншим судовим рішенням тимчасово, до 1 квітня 2004 року було відкладено розгляд справи, що була спробою діячів кабельної промисловості підірвати принципи відкритої структури Інтернету (шляхом заборони інтернет-провайдерам доступу до кабельних мереж). Апеляційний суд США for the Ninth Circuit підтримав рішення by one its panels that ruled against a recent FCC policy backed by the cable lobby. Своєю відмовою розглядати справу Ninth Circuit підтримала рішення, в якому вказано, що "FCC" має регулювати кабельний "бродбенд" з такими ж умовами безпеки, які вимагаються від "DSL" мереж, включаючи вибір "ISP" та nondiscriminatory service. Кабельна промисловість з самого початку розвитку "World wide web" відчувала погрозу з боку Інтернету, розуміючи, що, коли будь-який користувач зможе легко завантажити усі форми мультимедійного змісту, то модель контролю conduit та змісту, яка притаманна монополії кабельного бізнесу, матиме дуже серйозного конкурента. Кабельна індустрія знайшла цінного союзника в особі голови "FCC" Майкла Пауелла, який у 2002 році заявив, що не має необхідності працювати в традиції відкритої мережі на зразок "від одного до другого кінця" ("end-to-end"), яка є характерною для "дайл-ап" Інтернету. ISPs та групи громадських інтересів, в тому числі ЦЦД, took the commission to court. Media Access Project represented CDD, Consumer Federation of America, and Consumers Union in what was called the "Brand X" case (назва ISP, з головним офісом у Санта Моніці, який закликає скасування постанови "FCC"). Кабельна індустрія сьогодні намагається змусити "FCC" подати апеляцію до Верховного суду.