Українська програма на 
"DEUTSCHE WELLE-RADIO": два акценти

Для української радіослухацької аудиторії радіо "Німецька хвиля" донедавна асоціювалося лише з його російською редакцією, заснованою ще 1962 року. Інформаційна політика "DW-RADIO" щодо СРСР грунтувалася практично на тих засадах, що й інформаційна політика "Голосу Америки" та "Радіо "Свобода" - бути альтернативою державної радянської пропаганди. Однак, на відміну від двох останніх, котрі на той час вже давно розпочали мовлення українською ("Голос Америки" - з 12 грудня 1949-го, а "Радіо "Свобода" - з 16 серпня 1954 року) та мовами багатьох радянських республік, керівництво "DW-RADIO" орієнтувало новостворену російську редакцію на охоплення своїм мовленням усієї території Радянського Союзу, де російську мову розуміла абсолютна більшість населення, а відтак і не вважало за доцільне створювати окремі національні програми. З тих же міркувань і "ВВС" вела мовлення на території СРСР винятково російською мовою, хоча національна тематика була завжди присутньою як у її програмах, так і в програмах "DW". Передачі української служби "ВВС" започатковано з 1 червня 1992 року. Вони дуже швидко склали гідну конкуренцію в україномовному радіпросторі таким грандам, як українські служби "Голосу Америки" та "Радіо "Свобода".
Ідея створити українську програму на "DW-RADIO" виникла ще у 1998-1999 роках, саме тоді, коли у США дедалі частіше висловлювалися думки щодо вичерпаності функцій українських служб "Голосу Америки" та "Радіо "Свобода", фінансованих американським урядом, а відтак їх поступового скорочення аж до закриття в перспективі. А тим часом у самій Україні поширювалися про це чутки. Реалізувати ідею створення української програми "DW-RADIO" вдалося через рік. Незадовго перед тим перестали існувати в ефірі чеська, угорська, словацька, словенська, іспанська та японська програми, а українська вперше вийшла в ефір 27 березня 2000 року. 
"Наша поява була обумовлена тим, що Німеччина цікавиться Україною, - говорить головний редактор української програми Уте Шеффер, - Україна є партнером для Німеччини. До речі, ми почали працювати якраз у той момент, коли в Німеччині дуже заощадливо ставилися до витрат на культуру й скорочували деякі програми. А це свідчить про зацікавленість Німеччини у налагодженні більш тісних стосунків з Україною". Відповідно до цього було вироблено і концепцію нової програми, котра разом з польською та російською увійшла до складу східноєвропейської редакції "DW-RADIO". Українським радіопартнерам було поставлено одне запитання: "Що б ви хотіли ретранслювати від "Німецької хвилі" для своїх слухачів?" Такий крок виявився надзвичайно вдалим: опитування дозволило одразу налаштувати українську програму на потреби потенційної аудиторії.
Якщо спочатку українська програма виходила щоденними 15-хвилинними випусками п'ять разів на тиждень, то з листопада 2001 року щоденне мовлення збільшилося до 30 хвилин, а з березня 2002 - го - щосуботи та щонеділі в ефірі, окрім випусків міжнародних новин, з'явилися шість радіожурналів. Вихід української програми забезпечують 5 редакторів, а також 15 регіональних кореспондентів. Упродовж чотирьох років чітко визначилися й головні акценти роботи української програми "DW-RADIO". Перший з них - регіоналізація, тобто українська програма "DW-RADIO" у своїй рубриці "Новини з України" прагне висвітлювати найважливіші регіональні події, проблеми, які принципово відрізняються від повідомлень місцевих мас-медіа, що контролюються місцевою владою і працюють винятково на її позитивний імідж. Наприклад, у Харкові незалежних від влади засобів масової інформації практично не існує, а відтак принцип регіоналізації, тобто "репортаж з регіону для регіону" набуває особливого значення. Такий репортаж обов'язково враховує кілька точок зору на подію, тема мусить бути викладена так, щоб не виникало жодних натяків на симпатії чи прихильність репортера. Однак Харків сьогодні залишається одним із небагатьох обласних центрів України, де місцеві FM-станції з різних причин ніколи не ретранслювали і не ретранслюють передач українських служб закордонних радіомовників. Ще 1993 року тодішній керівник українського відділу "Голосу Америки" Володимир Біляїв під час відвідин Харкова намагався налагодити ретрансляцію у столиці слобідської України, але від керівників обласної телерадіокомпанії Анатолія Ємця та приватної - "Тоніс", Владлена Литвиненка надійшли відповіді приблизно однакового змісту: " Тут немає україномовної аудиторії". Аналогічним був і результат візиту до Харкова головного редактора української програми "DW- RADIO" Уте Шеффера у жовтні 2002 року.

 Однак при усій увазі до регіонів, для України "DW-RADIO" залишається передусім голосом Західної Європи, Євросоюзу. Тобто, якщо так можна сказати, європейськість є другим акцентом роботи української програми "DW-RADIO". Зацікавленість України Європою достатньо висока. Українська програма "DW-RADIO" покликана задовільнити цю зацікавленість за принципом: Європа, Німеччина - з перших рук. Що європейці думають про Україну? Відповідь - в оглядах європейської преси, інтерв'ю з провідними європейськими політиками та експертами. Українська програма "DW-RADIO" намагається висвітлювати усі релевантні теми, що якимось чином стосуються України і є актуальними для Євросоюзу. Особливий наголос робиться на висвітленні тематики, котра стосується двосторонніх зв'язків (економічних, культурних та інших). "DW-RADIO" - типовий представник громадського мовлення, що фінансується платниками податків й доволі незалежний у своїй інформаційній політиці. Однак все ж простежується намагання владних структур в той чи інший спосіб впливати на партнерів української програми "DW-RADIO". У різних регіонах це робиться по-різному. Закриття у Києві FM-станції "Континент", котра ретранслювала українську програму, - один з таких способів. "DW-RADIO", на відміну від тих же "ВВС" або "Радіо "Свобода", не відкрило свого бюро у Києві, і така перспектива навіть не розглядається. Дистанція має свої переваги, особливо коли йдеться саме про намагання такого впливу. Дистанція гарантує "DW-RADIO", що не буде прикрих випадків на кшталт історії з переходом на роботу до владних стуктур колишнього директора київського бюро "Радіо "Свобода" Ганни Стеців. Однак якщо обсяг мовлення української програми збільшиться настільки, що виникне потреба у відкритті бюро "DW-RADIO" в українській столиці, це буде зроблено. 
Німецька сторона наполягає на тому, щоб країна, котра прагне до гідного членства у Європейській Співдружності, ухвалила демократичні та проєвропейські закони щодо засобів масової інформації, свободи слова й неухильно дотримувалася їх.
Телерадіокомпанія "Німецька хвиля", котра 3 травня 2003 року відзначила своє 50-річчя, належить, разом з "ВВС", "Голососом Америки", "Голосом Росії" та "Французським Міжнародним Радіо" (RFI) до групи найбільших світових мовників. Ювілейного року її річний бюджет складав 285 мільйонів євро. Того ж року "Німецька Хвиля" змінила своє місце розташування, перебравшись з Кельна до Бонна, колишньої тимчасовї столиці ФРН. У будинку, який було спеціально споруджено для бундестагу (депутати виїхали до споконвічної столиці Німччини - Берліна), нині обладнано найсучаснішу радіостудію в Європі. "DW-RADIO" готує програми, (крім німецької), 29-ма мовами народів світу, і наймолодша серед них за віком та найменша за обсягом ефірного часу - українська. Для порівняння: російська програма, навіть дебютний обсяг котрої щодоби складав 60 хвилин, тепер окремо готує матеріали для європейської, центрально-азіатської та кавказької частин Російської федерації, вона звучить в ефірі 9 годин. Попри все, українська програма, яка має і свою власну інтернет-версію, вже упевнилася у своїй концепції й здобула свою слухацьку аудиторію.

Владислав Проненко, 
власний кореспондент української програми 
радіо "Німецька Хвиля", 
м. Харків.