СМАК УКРАЇНСЬКОЇ КАВИ
Він стає кращим, але все одно гірчить, кажуть фахівці

У той час як споживання кави у світі знижується, в Україні воно неухильно зростає. Очікується, що цього року, як і торік, воно збільшиться на 10-15 відсотків, або на 240-270 мільйонів доларів. Стрімко зростає й кількість кав'ярень, які обіцяють поглинути 30-35 відсотків загального продажу кави. Однак у цілому споживання в Україні все ще залишається нижчим, ніж у ін-ших європейських країнах - менше кілограма на душу населення. У Фінляндії цей показник становить 10,4 кг, у Данії - 9,4 кг, Естонії - 2,4 кг. Чимала частина українців продовжує надавати перевагу чаю, молоку, фруктовим напоям домашнього виробництва. Та й якісна кава коштує дорожче за чай. Однак український ринок кави розглядається як перспективний, і цей факт, а також надлишок кави у світі сприяють тому, що відомі кавові компанії намага-ються завоювати його.
Нині на українському ринку працює кілька десятків великих і малих фірм. Лідером з продажу розчинної кави вважається "Nestle Ukraine LLC" ("Nescafe"). Популярністю користуються продукти компаній "Kraft Jacobs Sushard" ("Jacobs"), "Paulig export ltd" ("Paulig"), "Tchibo Gmbh" ("Tchibo"). З 1997 року на українському ринку працює сингапурська компанія "Future Enterprises" ("MacCoffee"), відома своєю розчинною кавою "3 в 1", розфасованою у зручні пакетики. Велику зацікавленість в українського покупця викликає кава капучіно, яку виробляє компанія "Браво". Завойовує український ринок і зареєстрована в Ізраїлі компанія "Еліт Форт", яка спорудила у Польщі два потужні заводи, націлені на Схід, провела на цьому напрямі потужну рекламну компанію і претендує на половину українського ринку розчинної кави. Значну частку кави в українських закладах громадського харчування складає продукція італійських "Ionia", "Lavazza", "Kimbo", "Illy" та шведська "Blaser".
Виробниками кави в Україні вважаються фірми, які обсмажують, мелють, фасують кавові зерна і роблять з них інші продукти кавової групи або виконують лише одну із перерахованих операцій. Свого часу Україна обсмажувала каву для усього колишнього Союзу у трьох центрах - Львові, Дніп-ропетровську та Одесі. Ці міста й нині залишаються центрами її виробництва. У Львові працюють українсько-англійське СП "Галка" (колись Львівська кавова фабрика) та українсько-автрійське СП "Віденська кава". Зокрема, "Галка" спеціалізується на переробці кави і виготовленні кавозамінників зі злакових культур. У 1993 році підприємство перетворилося на ЗАТ, яке 1994 року утворило СП з фірмою "Е.D. and F. Man Coffee Limited", яка є однією з найбільших кавовиробників Європи. Разом із ЗАТ "Дніпропетровський комбі-нат харчових концентратів" та ВАТ "Одесахарчокомбінат", продукція якої відома під торговельними марками "Одеса" та "Золотий Дюк", ці підприємства займають трохи більше 20 відсотків українського ринку. 
Друга група виробників - фірми із середнім обсягом виробництва до кількох тонн продукції на місяць, які мають невеликі потужності з обсмажування та фасування кавового зерна вартістю від 150 тисяч доларів. Це "Роастмайтер" (торгова марка "НордКафе"), "Юнікаф" (тм "Юнікаф"), "Корада" (тм "Рата"). Через нестачу коштів на рекламу, збут їм дається нелегко. Ці підприємства є рентабельними, оскільки указом Президента були звільнені від акцизного збору при ввезенні продукції. 
Особливістю українського ринку є переважання розчинної кави, у попередні роки - до 80%, нині, за деякими даними, - до 60%, що пояснюється, по-перше, традицією, а, по-друге, низькою забезпеченістю населення каво-варками. При цьому кава в зернах і мелена користуються приблизно однаковою популярністю. Між тим, у Європі доля розчинної кави знижується. Подати гостю чашку розчинної кави вважається ознакою поганого смаку.

Акцизні «гойдалки»

Якщо у 2002 році імпорт кави становив 6079 тонн, то у 2003 році - 6428,6 тонни. Проте це значно менше, ніж понад десять тисяч тонн у 2001 році. Тоді стався фатальний для українських виробників перекіс у бік імпортної кави, якої в Україну ввезли у 2,5 рази більше ніж за відповідний період попереднього року за одночасного зниження цін (майже на 72 відсотки). Тоді 83 відсотки кави завезли з Німеччини, Британії, Польщі та Бразилії. Найдошкульніше це вдарило по найбільшому українському виробникові - "Галці", яка заявляла: якщо так піде й далі, то вона збанкрутує. 
Це сталося через те, що у 2001 році Верховна Рада України встановила ставки ввізного мита на розчинну каву в розмірі від 5 до 10 відсотків митної вартості замість 3 євро за кілограм. Тому представники "Галки" звернулися до уряду України із заявою про збалансування ввезення кави та проведення спеціального розслідування проти імпорту розчинної кави, мотивуючи це ось чим: тоді як імпорт розчинної кави з вересня 2001 року до червня 2002 року збільшився на 153 відсотки за одночасного зниження цін майже на 72 відсотки, обсяги продажу компанії знизилися на 7 відсотків, а питома вага на ринку зменшилася на 6 відсотків. "Галка" добивалася введення квот, які б дорівню-вали розміру імпорту напередодні його стрімкого зростання, тобто 1000 тонн на рік. Приклад такого квотування показала Росія, яка запроваджувала об-меження на імпорт кави. В Україні ж замість 3 екю, які колись сплачувалися при ввезенні кілограма кави, у 2002 році з імпорту знімали лише ліберальне десятивідсоткове мито. Експерти "Галки" говорили тоді про порушення імпортерами норм сумлінної конкуренції. По-перше, це демпінгова ціна кави, яка в Україні виявилася нижчою, ніж у країнах-виробниках. Зокрема, у Польщі розчинна кава була дорожчою на 20 відсотків. По-друге, занижена митна вартість кави - 0,7 долара за кілограм, тоді як у Бразилії кілограм найдешевших зерен коштував 0,6 долара. Низька ціна може бути й ознакою неконди-ційності сировини: часто в яскравих імпортних упаковках міститься сурогат із лушпиння кавових зерен, змелених жолудів та інше.
У жовтні 2002 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України прийняла рішення розпочати спеціальне розслідування щодо обмеження імпорту кави. Однак, на думку експертів, квоти, менші за середній обсяг імпорту, призводять до скорочення легального імпорту і збільшення нелегального. Тому квоти або спеціальне мито так і не були введені. 
У червні 2003 року прем'єр-міністр Віктор Янукович направив до Верховної Ради України пропозицію про розширення переліку підакцизних товарів, включаючи й каву: каву у зернах та мелену - 0,2 євро за кілограм, розчинну - по 0,8 євро, що дало б додаткові прибутки бюджету. Проте чимало опера-торів українського кавового ринку вважають, що введення цього акцизу поховає галузь. Нагадаємо, що акцизний збір вже вводили у 1993 році, але 1997-го його скасували, бо він негативно позначився на галузі. Львівська "Галка" тоді вижила лише завдяки допомозі партнерів, які надавали їй кредити зеле-ною кавою, за яку фірма платила після її реалізації. До речі, у країнах ЄС до підакцизних кава не належить, а оподатковується лише ПДВ. На початку 1998 року ставка акцизу була підвищена і за ввезення 1 кілограма кави треба було платити 3 євро. Плюс витрати на обов'язкову сертифікацію, дотримання вимог до етикетки тощо. При таких ставках не можна конкурувати з контрабандним товаром. Адже потік "лівого" товару не можна зупинити силовими методами. Зате в ньому можуть захлинутися невеликі вітчизняні виробники. Тоді говорилося, що за рахунок 30 відсотків вітчизняних легальних виробників чиновники хочуть наповнити держскарбницю. 
Такі твердження небезпідставні. Кава є ідеальним предметом контрабанди: ліквідна, відносно проста в транспортуванні й зберіганні, а коштує дорого. За оцінками фахівців, у 1998 році контрабандна кава становила до 80% ринку розчинної кави. У Польщі, поблизу з українським кордоном розташовані перепакувальні міні-заводи, на які надходить кава різних марок з багатьох країн Європи. Це нереалізований продукт з простроченим терміном зберігання. Перевозять їх численні "човники". Придбати такі "шедеври" можна на будь-якому оптовому ринку і майже в кожному кіоску. Сприяє контрабанді й невисока культура споживання та низька купівельна спроможність українців. І сьогодні, за деякими даними, близько 70 відсотків кави, яка ввозиться в Україну, - тіньова продукція, за яку держава не одержує ані копійки. У Росії, за даними газети "Известия", кожна п'ята банка кави - підробна. Фальсифікатори кави підмішують у неї не лише ячмінь, цикорій та зерна злаків, а й медичний кофеїн. Тож перш ніж вводити акциз, говорили опоненти уряду, спочатку треба закрити митні переходи для контрабанди. 
Введення акцизу може збільшити вартість кожної баночки кави тієї ж "Галки" на 50 копійок. Через жорстку конкуренцію (іноземні фірми продають у нас свою продукцію переважно за демпінговими цінами), "Галка" не може далі збільшувати ціну. Якщо ж підвищення ціни підприємство візьме на свої видатки, воно не виживе. Перекласти ж свої проблеми на плечі покупця воно теж не може, бо не витримає конкуренції - на ринку є дешевша, хоча й менш якісна кава. А наш народ вибирає не краще, а дешевше. 
Тож керівники найбільших українських виробників какао- та кавопродуктів надіслали листа голові парламентського комітету з фінансів і банківської справи Сергію Буряку, у якому написали, що після скасування у 1997 році акцизу на шоколад і каву їх виробництво почало розвиватися більш динамічно. Виробництво кави тоді зросло у 7 разів. Випуск розчинної кави з 1997 по 2002 рік зріс із 0,16 тисячі тонн до 1,25 тисяч тонн. У виробництво кави та шоколаду було залучено близько 250 мільйонів доларів США. Запровадження акцизу звузить ринок збуту цієї продукції і скоротить інвестиції, збільшить розрив між податковим законодавством України та Європейського Союзу і сприятиме нелегальному імпорту, що зменшить надходження до бюджету. Тож пропозиція Кабміну не пройшла.

На чий млинок кава?

Нині в українському парламенті знаходиться проект Закону "Про внесення змін і доповнень до Митного тарифу України" (№2320), де йдеться про підвищення ввізного мита на мелену й натуральну каву у 50 разів - із 0,1 до 5 євро за кілограм. З такою пропозицією виступили народні депутати Віктор Веретенников, Віктор Горбачов та Володимир Фіалковський. За словами останнього, мета цих змін - обмежити обсяги імпорту смаженої кави і, відповідно, стимулювати розвиток її виробництва в Україні. Це означає подорожчання кілограма смаженої імпортної кави на 31,99 гривні. Опоненти цього законопроекту переконують, що збільшення мита у 50 разів не призведе до збільшення цін на імпортну каву на 30-35%, однак розквіту вітчизняного виробництва найближчим часом очікувати навряд чи доведеться. По-перше, захищаючи його від західних конкурентів, ми створюємо пріоритети для російського продукту, для якого діє режим вільної торгівлі. Тим паче, що російські потужності з виробництва кави у 4 рази перевищують потреби російського ринку. У Росії нині створені гарні умови для кавової галузі. Тому туди прийшли багато потужних трансконтинентальних корпорацій. Там вводять диференційовані митні збори на ввезення кави: при ввезенні готової кавової продукції для роздрібної торгівлі - 15 відсотків її вартості складає митний збір, при ввезенні великих обсягів для фасування в Росії цей збір становить 5 відсотків. За каву-сировину він взагалі не стягується, бо кавова галузь забезпечує і роботу, і зарплату. Західний і південний регіони України заполонила російська продукція. Тож українським компаніям важко вистояти в конкурентній боротьбі з російськими і західними кавовиробниками.
По-друге, вітчизняні виробники навряд чи зможуть самотужки задовольнити зростаючий попит на каву, бо обладнання для обсмаження кавових зерен можуть придбати лише потужні підприємства. Отож картина і з виробництвом розчинної кави, обладнання для якого коштує кілька мільйонів доларів. Так що в такому законопроекті, кажуть опоненти, можуть бути зацікавлені великі українські та російські кавові компанії, які прагнуть до монополізації ринку. Фахівці прогнозують, що прийняття законопроекту, підніме ціни на каву удвічі, і більшості споживачів доведеться переходити на вітчизняну "Галку". Крім того, у кулуарах подейкують, що законопроект лобі-юють власники маленького підприємства на Київщині, яке не може конкурувати з імпортною кавою. Верховна Рада розглянула це питання у першому читанні ще до літніх парламентських канікул. Однак остаточного рішення не прийнято. 
Що очікує український кавовий ринок? Яким буде смак української кави? Що споживатимуть українці - справжній високоякісний напій чи дешеву кон-трабанду? На жаль, це залежить не лише від їхніх уподобань та гаманців, а й від державної політики, яка коливається між інтересами окремих груп виробників та імпортерів.

Наталя Литвиненко

Середньостатистичний українець споживає всього 600-800 грамів кави щороку.

Найбільшим попитом користується продукт у невеликих упаковках - 50 і 100-грамових банках чи пакетах.

Найперспективнішим є ринок натуральної кави.

Вміст кофеїну в зернах і в меленій каві за рік скоротився з 36,7% до 33,3%.

Концерн "Future еnterprіses PTE" підняв рейтинг своєї марки "MacCoffee" на ринку майже удвічі: з 1,1% у 2002-му до 2,1% - у 2003 році.

Позиція німецького "Tchіbo" у 2003 році трохи послабилася.

Продукція ТМ "Регал" і "Монсеньйор" істотно (на 15-20%) дешевша за представлені в Україні аналоги, і відчутно перебиває ціну європейським маркам кави.

На кавовий ринок у середньоціновий сегмент прийшли українські виробники - "Добриня-Дар" (розчинна кава-агломерат ТМ "Добриня") і "Мономах" (мелена кава під ТМ "Кайф"). 

"Future еnterprіses РТЕ Ltd"(TM MacCoffee) і російський "Екопроект" (ТМ "Петровская слобода") наводнили ринок України кавою в зернах і меленою кавою за ціною, що є нижчою за середню.

Частка некавових міксів на ринку скоротилася до 8,6% (з 10,1%).

У 2003 році середньозважена (середня по ринку) ціна розчинної кави зросла на 31,0%.

В Україні встановлено близько 600 автоматів "Nestle S.А". 

Компанія "Nestle S.А." вже 6 років поставляє свою каву під "ТМ Nescafe" у мережу закладів швидкого харчування України - McDonald's.

У 2003 році ріст ринку кави склав близько 15% а у 2004-му - 10%.

Споживання кави на українському ринку оцінюється приблизно в 150-180 мільйонів доларів щороку. 

Великий обсяг кави (85%) реалізується через роздріб - близько 440 мільйонів гривень щороку, з яких 90% припадає на розчинну і 10% - на натуральну каву.

Кількість українських закладів, що пропонують каву як супутній продукт, у 2004 році перевищила 36 тисяч. 

Кількість закладів, що пропонують каву як один із продуктів меню, перевищила в Києві півтори тисячі, близько 40% з них спеціалізуються на приготуванні кави-еспресо.

КАВА ІЗ «СОВІСТЮ»

Покупці шукають високоякісні зерна кави за справедливою ціною
У 1996 році Марія Крістіна де Гонзалез під тягарем банківських боргових зобов'язань, виховуючи синів-підлітків, вже було хотіла закрити свою кавову плантацію в Гватемалі. Вона не змогла займатися своїм бізнесом через надзвичайно низькі ціни на кавові зерна. Якраз в цей час з'являється Девід Грізволд, президент портлендської торгової групи Американської асоціації виробників кави (SCAA) і робить їй нову пропозицію. Він сказав, що купуватиме всі її врожаї високоякісної твердо-зернової, вирощеної в тіні, кави. Він цікавився, що необхідно для того, аби отримувати високоякісні зерна, які куштував у неї на плантації. "Я почала з того, що попросила грошей", - розповіла де Гонзалез на зустрічі виробників кави у Мехіко. "І без жодних запитань він надіслав нам плату наперед, не вимагаючи виплати відсотків". Для таких людей як Грізволд, який є також президентом торгової групи Американської асоціації виробників кави, угода з Гонзалез не була благодійністю. Це була бізнес-пропозиція, що передбачала надання їй достатньої суми грошей, щоб вона могла задовольнити витончені смаки сучасного любителя кави.

Збереження цін
Сертифікована "Феір трейдах" кава гарантує її виробникам мінімальну ціну — 1,26 долара за фунт «regular» кави та 1,41 долар за фунт «organic» кави, що майже удвічі більше за ціни на міжнародному ринку. Кваліфіковані компанії, що займаються обсмажуванням кавових зерен, готові платити своїм постачальникам з «Феір трейдах» і більшу ціну, тому що вони хочуть отримувати високоякісні зерна. Фовлер каже, що він платить від 1,30 до 1,50 долара за 1 фунт зеленої кави, тоді як ринкова ціна складає 60 центів. Він також поділився, що один з його улюблених видів кави вирощують на панамській плантації, яка не має сертифікату "Феір трейдах". Ліндсі Болгер, кавовий менеджер в "Green Mountain", повідомила, що «organic» та "Феір трейдах" сорти приносять компанії найбільші прибутки, і цього року вони складуть приблизно 25 відсотків з тих 20 мільйонів фунтів зеленої кави, яку планується обсмажити. "Ми знаємо, що світовий кавовий ринок разюче змінився з приходом великих компаній-виробників", - зазначила вона, маючи на увазі таку країну як В'єтнам, що наприкінці 90-х років увірвалася на світовий ринок як один із основних кавових виробників. Справді, останнім часом В'єтнам та Колумбія змагаються за друге місце на ринку після Бразилії. Нестабільність між обсягами постачання та попитом залишиться в минулому, оскільки низькоякісні сорти є товаром, доступним для всіх, а більш високоякісні продаватимуться лише між партнерами, які встановили між собою відносини продавця-покупця. За підрахунками, це вже відбувається, і "Феір трейдах" та інші види «relationship» кави займають лідируюче становище. "Є надія, що коли це спрацює зараз, в такі важкі часи, то ця тенденція залишиться і надалі", - зазначив Ларрі Чалайн, представник "Batdorf вronson сoffee roasters" у Вашингтоні.

Побічна тенденція зростає
Нині, як і колись, кава є одним із видів бізнесу багатьох компаній. Упродовж чотирьох останніх років вони перебувають, на думку кавовиробників, у найбільшій в історії кавовій кризі. Ця криза, спричинена раптовим напливом переважно низькоякісних виробників на світові ринки кави, неймовірно знизила ціни на якісну каву. Ціни на кавові зерна не перекривають витрат виробництва, і кавовиробники терплять збитки, а деякі змушені повністю виходити з бізнесу. Грізвольдівська модель закупівлі кави, яка має назву «модель кавових відносин», передбачає підтримання прямих і довготривалих відносин з виробниками, є варіантом "Феір трейдах" версії продажу кави, що вимагає від імпортерів купувати продукцію у кооперативів і платити справедливу ціну за кавові зерна. "Всі ці "Феір трейди" є також «relationship coffees" - зазначив Грізволд. Основні компанії, що займаються смажінням кави - це найбільша світова мережа кавових магазинів "Seattle's Starbucks Corp.", "Vermont-based Green Mountain Coffee Roasters Inc." та багато інших. "Справа не тільки в благодійності, -- зазначила Уорд Фовлер, партнер "Milwaukee-based alterra сoffee roasters" під час зустрічі представників компаній, що вирощують та обсмажують каву, яка відбулася в Оаксака Сіті на мексиканському узбережжі Тихого океану. - "Феір трейдах" - це неймовірний маркетинговий прийом".

Ці кавові зерна не містять кофеїну
Бразильські вчені відкрили новий вид кави, якому не вистачає свого основного компоненту - кофеїну і який не заважатиме спати вночі.
"Ми знайшли перший сорт кави Арабіка, позбавлений кофеїну", - сказав під час інтерв'ю Пауло Маццафера з "Universidade Estadual de Campinas" у Бразилії.
Безкофеїнова кава складає 10 відсотків світового споживання цього напою, але під час видалення кофеїну зникають її основні аромати.
Арабіка - це найкультивованіший і найуживаніший сорт, що становить приблизно 70% від світового кавового виробництва. За словами Маццафери, вчені намагалися схрестити арабіку з дикими видами безкофеїнових рослин з Мадагаскару, але отримали напій гіршої якості. 
Безкофеїнова рослина арабіки, яка росте в Ефіопії, ще ніколи не вирощувалася з комерційною метою, тому ні Маццафера, ні його колеги не знають, наскільки продуктивною вона буде.
Але вони планують перевірити її продуктивність, виростивши перший врожай, а також спробувати прищепити її властивість низького вмісту кофеїну іншим високопродуктивним комерційним видам арабіки шляхом схрещення.
"Ми віримо, що, використавши традиційний підхід розмноження, цю властивість можна буде легко привити," - зазначив він.
Рівень вмісту кофеїну залежить від сорту кави та способу її приготування. Наприклад, робуста має удвічі більше кофеїну, аніж арабіка.
Минулого року японські вчені повідомили, що вони винайшли генетично модифіковані рослини кави з низьким вмістом кофеїну, однак Маццафера сказав, що це не арабіка.
Якщо вдасться комерційно вирощувати безкофеїнову арабіку, то кава, позбавлена кофеїну природнім шляхом, з'явиться на ринку через 5-6 років. Якщо ж ні, то безкофеїнової кави, отриманої шляхом схрещення з іншими сортами арабіки, доведеться чекати ще мінімум 15 років.