СКАЧКОПОДІБНИЙ ПЕРЕХІД

Технологія та розвиток посткомуністичної Європи

Коли у 1989 році розвалився комуністичний режим, вчені швидко знайшли в цьому позитив. Країни, що тоді знаходилися у стадії перебудови, на їхню думку, могли перестрибнути через певні етапи розвитку, використовуючи нові технології та переймаючи досвід західних цивілізацій. Схід може вчитися на помилках Заходу і, уникаючи їх, досягти конкурентоспроможності. 

У своїй книзі "Cкачкоподібний розвиток. Політична економіка реструктуризації телекомунікацій" Д. П. Сайн дослідив пришвидшені темпи розвитку шляхом перейняття готових технологій. Він прийшов до досить сумного висновку, що пріоритетні напрями розвитку є наслідками складної взаємодії між секторними групами тиску та коаліціями груп інтересів - тобто, це не є результатом неймовірного прогресу. Він розрізняв три види держав - каталітичні, близькі до каталітичних та дисфункціональні. Хоча він класифікував таким чином лише країни Азії та Латинської Америки, його типологія може бути застосована і до посткомуністичної Європи.

Короткий екскурс в минуле
За даними IDC, ринок Центральної та Східної Європи удвічі збільшиться в грошовому об'ємі до 2003 року (до $17 млрд.). Дослідження, проведене компанією "Pyramid", передбачає, що вартість ринку комунікацій становитиме $60 млрд. у 2005 році. "Інформаційне суспільство", інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), "скачкоподібно" та "краще он-лайн, ніж у черзі" стали популярними і широковживаними словами і слоганами у всьому регіоні. Велика кількість неурядових організацій, місцевих та міжнародних співпрацюють з урядами своїх країн та муніципальними органами влади, з іноземними урядами, багатонаціональними та закордонними інституціями для того, щоб здійснити мрію про цифрову Європу.

Росія пообіцяла залучити до 2010 року $33 млрд. інвестицій у свою телекомунікаційну інфраструктуру та послуги (ініціатива "Електронна Росія"). Комерційна служба США, в американському посольстві у Москві, передбачила річне зростання обсягів російського сектора ІКТ на 15-20% у 2003 році. Цьому питанню присвячено багато конференцій та різноманітних обговорень.

Навіть розорена Вірменія змогла експортувати у 2001 році товарів КТ на суму $20 млн. (минулого року сектор КT зріс на 30%). У країні є представництва таких відомих світових "монстрів" "силіконової долини" як "Credence", "HPL" та "Virage Logic". Більше ніж 4000 професіоналів працюють у 200 компаніях. З 60 підприємств, що розробляють програмне забезпечення, 26 були засновані із залученням американського капіталу. "LEDA", відома місцева фірма КТ, фінансує програми КT Вірменського державного інженерного університету.
Усі кандидати на вступ до ЄС намагаються увійти в існуючі європейські мережі (такі як "ELANET", "Telecities", "IDA" та "ERISA", "eEurope+". ЄС запровадив універсальне правило щодо доступу до Інтернету. Члени ЄС застосували різні заходи щодо збільшення популяризації Інтернету та його використання. Португалія, наприклад, для того щоб заохотити людей купувати персональні комп'ютери, ввела стимули у вигляді зменшення податків, безкоштовних послуг відправлення електронних листів і серверних послуг. Голландці заснували громадські освітні комп'ютерні центри для безробітних, надавши їм комп'ютери та знижки на користування Інтернетом.

На зібранні в Лісабоні (2000 рік), керівники урядів країн ЄС вирішили, що кожен громадянин повинен мати доступ до Інтернету, і весь Європейський Союз має стати "освіченим" у комп'ютерному плані.
Це є досить амбіційною заявою не лише тому, що Європа загалом відстає від США в питаннях, пов'язаних з Інтернетом (не кажучи вже про безкабельний Інтернет), але й тому, що країни, які раніше були за так званою залізною завісою, зараз крокують до "цифрового розподілу".
За словами Василя Балтака з Румунської асоціації інформаційних технологій та комунікацій ("Балкани та Східна Європа - цифровий розподіл або цифрова можливість"), Румунія вклала $25 на душу населення в ІКТ у 1999 році (порівняно з Грецією - $567 та середнім показником по ЄС - $1215). На 1000 жителів Румунії та Болгарії припадало 2,5 інтернет-юзера - порівняно з 56,4 в орієнтованій на Захід Словенії.

Нові технології використовуються переважно елітами у країнах Центральної та Східної Європи і, мабуть, свідомо. Однак управлінські кола є основною перешкодою для скачкоподібного переходу (тобто швидкого розповсюдження та асиміляції провідних технологій). Вони лише на словах визнають модернізацію, а насправді відчувають з її боку загрозу і неприязнь до неї. Позитивним є щорічне збільшення кількості професіоналів (які в переважній більшості знаходять роботу на Заході) та створення електронного бізнесу. Технологічний вакуум робить країни Центральної та Східної Європи податливими до гнучких форм і методів застосування кращих зразків технологій. Поширення в Румунії "GSM" у 1989 році перевищило рівень встановленого покриття лінії. Передбачається, що кількість користувачів послугами кабельного телебачення в регіоні до 2005 року збільшиться удвічі.

Але реальна картина часто затьмарюється безглуздими доказами, прийняттям бажаного за дійсне, необґрунтованими страхами (наприклад, Західна Європа боїться масової міграції зі Східної Європи), нестачею достовірної статистики, відсутністю кваліфікованих аналітиків та інвестиційних банків. Такі фактори, як несприятлива місцевість та клімат, взаємні субсидії, відсутність реальної конкуренції, корупція, бюрократія, згасаючі фінансові системи, архаїчні правові системи, нестача власників кредитних карток, великі розбіжності між урбаністичними та сільськими регіонами, незнання англійської мови рідко згадуються на різних форумах та прес-конференціях.

Оцінка бродбенду, зроблена компанією "Пірамід", є заниженою. "Доступ до Інтернету здійснюється і здійснюватиметься у найближчому майбутньому переважно шляхом "нероубенд", "даіл-ап" навіть у найрозвинутіших країнах Центральної Європи". Така ситуація збережеться, не дивлячись на те, що регіональні оператори планують запропонувати "DSL", "FWA" доступи через кабельне телебачення та бродбенд доступ по виділеній лінії (що вже було у Чеській Республіці). У трьох країнах Центральної Європи - членах ЄС (Угорщині, Польщі та Чеській Республіці) - вітають регулятивні заходи з цих питань.

На щастя, стільникова телефонія - інша опора теорії скачкоподібного переходу - все більше концентрується в руках декількох операторів (принаймні по 3 на кожен великий ринок). Компанія "Пірамід" передбачає, що до 2006 року 94% російського ринку стільникового зв'язку опиниться в руках п'яти провідних операторів (порівняно з 85% наприкінці 2001 року). Мобільне покриття збільшиться до 10%, а переважну більшість користувачів становитимуть авансові клієнти.
На певних ринках річні прибутки від стільникових мереж перевищують прибутки від мереж фіксованих ліній. SMS переживає справжній бум. Тому ліцензії мобільних операторів другого і третього рівнів охоче надаються урядами, які мають брак коштів у регіоні (хоча польська спроба продати ліцензію "UMTS" завершилася повним фіаско). Польща запровадила безкабельну локальну вузлову послугу. Македонія щойно надала другу ліцензію стільникового оператора "Greek OTE".

"До кінця 2005 року загальна кількість користувачів мобільними послугами у країнах Центральної та Східної Європи перевищить 50 млн. (порівняно з 30 мільйонами наприкінці 2001 року), а витрати на мобільний Інтернет складатимуть приблизно 21% від загальної суми витрат на стільниковий зв'язок", - передбачає "Пірамід" Чеська Республіка матиме 78 користувачів мобільними послугами на 100 жителів країни, а Угорщина - 66. 
Внутрішні оператори - від грецького "OTE" до російського "MTS" - будуть регіональними. Багатонаціональні оператори, як, наприклад, британський "Vodafone" і французький "Orange", розпочали регіональне протистояння. Деякі ринки країн Центральної та Східної Європи є такими ж інтенсивними (а клієнти - такими ж вимогливими і перебірливими ), як і багато високорозвинутих ринків Західної Європи. Велика кількість послуг нав'язується користувачам за додаткову плату. Це призводить до виникнення і поширення таких послуг, як WAP (нещодавно була запроваджена у більшості країн Центральної та Східної Європи), "22.5G" та "3G" (безкабельний Інтернет).

Більше того, "Пірамід" вбачає велике майбутнє голосової IP телефонії. У той час, як на ринках Центральної та Західної Європи продовжує домінувати традиційна телефонія, голосова IP телефонія пропонує унікальну можливість для нових операторів зайняти свою нішу у цьому традиційно монополістичному секторі ринку послуг".

Провайдери послуги Інтернет телефонії з'явилися в усьому регіоні (ізраїльська фірма пропонує послуги голосової IP телефонії у Македонії, Косово та Албанії). Навіть потужні гравці цієї галузі пропонують послуги голосової IP телефонії (і роблять це з 1998 року, наприклад, в Чеській Республіці). У своєму зверненні на Економічній конференції країн Центральної та Східної Європи з питань телекомунікацій, що відбулася у грудні 2001 року, Офер Гнізі, президент та керівник "iBasis" (світового провайдера послуг Інтернет телефонії), оприлюднив прогнози аналітиків щодо даної сфери, які передбачають, що у 2006 році середні річні темпи зростання індустрії у країнах Центральної та Східної Європи становитимуть 80%.

Беручи до уваги цей фактор, а також зростаючу кількість Інтернет користувачів та провайдерів (що спричинене лібералізацією телекомунікацій та зростанням рівня прибутків), можна прогнозувати, що через 5-10 років це призведе до кардинальної зміни ситуації в даній індустрії. У 2005 році очікуються 40-відсоткові річні рівні приросту кількості Інтернет користувачів (це близько 30 000 нових користувачів щодня!). До 2005 року річні прибутки, від Інтернету сягнуть $10 мільярдів (що у п'ять разів більше за сьогоднішні $1,8 мільярда - але цей показник стосується лише 1/7 Інтернет ринку Західної Європи.
У 2005 році розповсюдження Інтернету у Центральній Європі досягне 15%, а у Західній - 40%. Кількість користувачів послуг мобільного Інтернету становитиме близько 20 млн. (1/3 від загальної кількості Інтернет користувачів у країнах Центральної та Східної Європи). Гаральд Грубер з Європейського інвестиційного банку має оптимістичніші погляди і прогнозує, що близько 20% населення стануть користувачами послуг мобільних телекомунікацій.

Погляд у майбутнє
Скачкоподібний перехід не є винятково функцією всюдисущого програмного забезпечення і так званого "заліза". Хоча це явище не є таким вже однозначним, вже очевидні деякі уроки, спільні для всіх країн, що переживають перехідний період. Технологія сприяє підприємництву та соціальній мобільності. Мобільний телефон, Інтернет, кабельне та супутникове телебачення дозволили країнам перехідної економіки запобігти вкладанню величезних інвестицій у застарілі технології. Вони стали коротким шляхом до процвітання і створили подвійні стандарти та "творчий розлад". Ці запаморочливі, руйнівні новації є майбутнім, новою обіцянкою і великим простором для різноманітних можливостей.

Розробники програмного забезпечення у країнах Центральної та Східної Європи намагалися створити місцеві версії "силіконової долини" або процвітаючої промисловості з виготовлення програмного забезпечення в Індії. Російські електронщики розробили антивірусне програмне забезпечення, югослави запропонували послуги веб-дизайну... Але реальність змусила багатьох фахівців податися до Західної Європи, США, Канади та Австралії, де вони стали цінним здобутком для бізнесу, що зробив ставку на цю технологічну галузь. Центральна та Східна Європа є основним експортером інженерів, програмістів, системних аналітиків, веб-дизайнерів та концепційних аналітиків.

Розповсюдження Інтернету в цих країнах - навіть у найбільш кабелізованих з них - досі є дуже повільним за європейськими стандартами, не кажучи вже про американські. Комунізм залишив їх із застарілою й бідною інфраструктурою, непомірно високою, грабіжницькою, спотвореною структурою цін, комп'ютерною безграмотністю, неефективною конкуренцією, недостатнім інвестиційним капіталом та вкоріненою комп'ютерною фобією. Іноземні оператори часто загострюють ситуацію. "ArmenTel", грецька монополія в Америці, утримує ціни на Інтернет доступ занадто високими, ігноруючи судові постанови, рішення уряду та скарги клієнтів.

У доповіді "Подолання цифрового розподілу: Інтернет доступ у Центральній та Східній Європі" Центру демократії та технологій зазначалося, що порівняно з Індією (або Малайзією), країни Східної та Центральної Європи не вкладали інвестицій у комп'ютеризацію своїх шкіл, громадських бібліотек та вузів або у субсидування приватних коледжів, де викладають комп'ютерні предмети.
Десятиліття невірного централізованого планування мали руйнівний і майже невідворотній вплив на країни Центральної та Східної Європи, зробивши їх бездіяльними, інертними і залежними, не беручи до уваги традицію консерватизму. Багато керівників середньої, вищої ланок, а також інженерів (особливо людей літнього віку) відчувають загрозу з боку технології. Технологія робить людей зайвими, призводить до скорочення штатів.
Для небагатьох неупереджених фірм з широким кругозором (це переважно іноземні компанії) комп'ютеризація означає децентралізовані канали дистрибуції та маркетингу, а також потенційне проникнення на світовий ринок. Але навіть там лише незначна кількість підприємств користуються перевагами електронного зв'язку (хоча країни Центральної Європи та Балтики можуть бути світовими піонерами мобільного бізнесу завдяки своїм безкабельним мережам).

Електронний бізнес є своєрідним лакмусовим папірцем для скачкоподібного переходу, оскільки є кульмінацією та поєднанням інженерії програмного забезпечення, із самим процесом переходу… Для того, щоб мати електронний бізнес, країна повинна мати багату комп'ютерну інфраструктуру, дієву мережу телекомунікацій та дешевий доступ до Інтернету. Її громадяни повинні досить добре знатися на комп'ютерах, володіти споживацьким складом розуму, мало довіряти гравцям економіки, а також мати кредитні картки.
На жаль, країнам зазвичай усього цього бракує. Показники рівнів поширення (кількість комп'ютерних та телефонних ліній на 1 домогосподарство), надійності мереж та абсолютної кількості Інтернет користувачів є дуже низькими. Ціни доступу є непомірно високими. Процвітаючі Інтернет-підприємства у країнах перехідного періоду є рідкісним винятками з цього правила. Вони зазвичай відповідають непостійному місцевому попиту. Лише декілька з них переросли в міжнародні фірми. Ще менше - задіяні в дослідницькій роботі та розвитку.

Вважалося, що електронні технології допоможуть країнам з відсталою економікою. Але цього не сталося. Не маючи змоги наздогнати процвітаючий Захід, жителі Центральної та Східної Європи розчарувалися. Вони почуваються гіршими, зневаженими, приниженими. Місцеві жителі вважають, що зараз навіть дешевші технології безсумнівно відновлять баланс між збіднілим Сходом і багатим Заходом. Однак Інтернет - і навіть такі технології, як стільникова телефонія - належать тим, хто може ефективно їх використовувати (наприклад, споживачі у розвинених країнах з багатою інфраструктурою).

Далі - гірше. Інтернет поступово перетинається з комерційними інтересами і стає безкабельним. Це означає єдине - менший доступ для непривілейованих. Рівень цифрового розподілу зростає день за днем. Нові ж технології зробили надто мало для подолання цього розриву. Вони навпаки збільшують продуктивність та економічне зростання (таке явище відоме під назвою "нова економіка") багатих країн (переважно США), а бідних залишають бідними.

Країни перехідного періоду також не мають належного законодавства та правоохоронної інфраструктури (підтриманої належними культурними передумовами). Права на власність, контракти, інтелектуальна власність, - все це нові концепції, що часто не сприймаються, емблеми західної гегемонії та монополістичної практики. Поширені порушення авторських прав, піратство у сфері програмного забезпечення та хакерство є статусовими символами та політичними деклараціями різних видів. Загальновизнаним є те, що розповсюдження незаконних товарів, можливо, сприяло вирівненню поля гри. Однак нині воно заважає підприємництву та стримує розвиток.
Після Азії країни з перехідною економікою належать до другого за розміром центру піратства. Програмне забезпечення, фільми, навіть книжки копіюються і розповсюджуються досить вільно і відкрито. Існують вуличні торговці, які пропагують підробки, але більшість з таких товарів продається в магазинах та на відкритих ринках. І все це - незважаючи на величезні зусилля, наприклад, Росії, Болгарії, України, а нещодавно Македонії з боку розробників програмного забезпечення, створення бібліотеки ліцензованих фільмів та дистриб'юторів, що мають боротися з цим феноменом.

Інтелектуальна власність може піти тим же шляхом, що і, наприклад, фармацевтика. Власники і дистриб'ютори можуть об'єднатися зі спонсорами. Останні субсидіюватимуть інтелектуальну власність і таким чином робитимуть її доступною для бідних країн. Це дуже багатообіцяючий вихід із ситуації. Але це ще є далеким від скачкоподібного розвитку. Може бути так, що скачкоподібний перехід стане не чим іншим, як ще однією з тих інтелектуальних диковинок, що минають так само швидко, як і приходять.