|
Україна і Олімпіада-2004 - танець під сопілку Мрідула Гош Кличко, Кравець, Олійник, Підкопаєва, Серебрянська, Шарипов, Таймазов - прізвища леше деяких відомих осіб, які доклали усіх зусиль, щоб Україну помітили як незалежну державу у 1996 році на XXVI Олімпійських іграх в Атланті. З 23-ма медалями, з яких 9 -- золоті, Україна зайняла 10-е місце у світі, випередивши такі країни як Великобританію, Канаду, Бразилію та Польщу. Кількість медалей на XXVII Олімпіаді у Сіднеї 2000 року була такою ж - 23: 3 золотих, 10 срібних і 10 бронзових. Цього було достатньо для підвищення іміджу України на арені міжнародного спорту, де змагання та завоювання "золота" -- понад усе. Якою буде ситуація у 2004 році? Українські спортсмени мріють про більшу кількість медалей. У складі делегації -- понад 400 осіб, з них 243 спортсмени, 167 осіб обслуговуючого персоналу та тренерів. Не можна не визнати, що ця Олімпіада відрізнятиметься від попередніх. Уперше рік проведення Ігор збігається з роком президентських виборів. Отож варто ставити питання, не очікуючи на них відповідей (як у будь-якому демократичному суспільстві). 1. Фінансові питання. Матеріальне та фінансове забезпечення є серйозним стимулом для українських спортсменів. Рівень винагороди, яка раніше складала 20, 30 та 50 тисяч долларів США відповідно для володарів бронзових, срібних та золотих медалей, нині збільшено до 50, 75 та 100 тисяч долларів США відповідно. Не вдаючись у деталі щодо надходження та джерел цих коштів, підемо далі. У Держкомспорті вдалося легко дізнатися про рівень бюджетного фінансування - це скромна цифра, що трохи перевищує 160 милйонів гривень і направлена на підготовку, навчання та висвітлення олімпійський подій. Але нелегко було зробити підрахунок, бо фінансування йде взагалі по галузях, а не спрямовується лише на одну Олімпіаду. Крім того, є і проблеми часу: на який строк виділені ці кошти -- на рік чи на усі 4 роки для підготовки спортсменів? Але ж при цьому необхідно відштовховуватися від якихось конкретних цифр. Те ж саме можна сказати і про Національний олімпійський комітет (НОК), який не відкрив таємниці спонсорських коштів, мовляв, спонсорів багато, усі вони перелічені на сайті www.noc-ukr.org. Комітет мотивував свою відмову тим, що начебто згідно з умовами контрактів зі спонсорами, його зобовязали не розголошувати суму грошової допомоги. Надаючт таку відповідь, НОК зовсім не переймається, якою може бути на неї реакція. Відомо, що комерціалізація на міжнародному рівні призвела до того, що Олімпіада сама стала своєрідним бізнес-заходом. Корпоративні інтереси компаній проникають як через спонсорство самих Ігор, так і через допомогу спортсменам та наіональним командам. Спортсменів використовують на Іграх в комерційних цілях. Мас-медіа, підключившись до цього процесу, перетворять Олімпіаду у гігантський спектакль, підкреслюючи їхню комерціалізацію. Спортивні успіхи стають способом продажу товарів. Отож хотілося б дізнатися, чи в Україні НОК також став жертвою корпоративних інтересів? Чому компанії не бажають розголошувати суми, виділені на підтримку Олімпіади? У таких умовах хіба можна говорити про корпоративну відповідальність чи про "культуру прозорості" проведення Ігор? 2. Політичні дивиденди від Олімпіади. Зазирнемо на веб-сайт НОК, який містить багато підписів та прізвищ членів НОК про підтримку кандидата в президенти України, нинішного прем'єр-міністра та президента НОК. Усе зрозумло. Відомо, що Олімпіада використовувалася як арена для міжнародної політичної боротьби. Гра в Берліні 1936 року, бойкот США московської Олімпіади у 1980 році на знак протесту проти радянського вторгнення в Афганістан, як відповідь -- бойкот Ігор з боку СРСР 1984 року у Лос-Анджелісі тощо. Однак незвичним і дивним видається прагнення використати Олімпіаду для внутрішньої політичної боротьби у країні, яка прагне вступити до ЄС у XXI столітті. І це напередодні виборів? І лише однією змагаючою стороною, яка має більше вплив на адміністративний ресурс та виконання бюджету? Не зрозуміло те що сили, які собі вважають опозицією не виступили з критикою. Якби вони були у владі, діяли б так само. Отже користатися Олімпіадою вигідно. 3. Важлива не перемога у змаганнях, а участь... Надмірне "бавлення" з перемогами на Олімпіаді, надзвичайна увага до змагань ставить на задній план роль цього заходу та місце його проведення. Агресивність змагань нівелює концепції миру та злагоди. Спорт може принести фізичну та духовну гармонію багатьом народам. Це можливо лише за умови, якщо дотримується основна мета змагань -- брати участь, а не перемагати... Олімпійські гри - це, швидше, змагання між державами, аніж поєдинки між спортсменами. Підготовка української командии проводилася у такому ж ключі - змагатися та перемогти, тепер або ніколи! Кредо Олімпіади гласить: "Найважливіше на Олімпійських іграх -- не перемога, а участь, подібно тому, що у житті найважливішим є не перемога, а --боротьба. Важливо гідно боротися, а вміння здобути медаль є другорядним". Але кого це сьогодні цікавить? У давньогрецькому суспільстві усіх можна було об'єднати заради миру та Олімпіади, саме тоді звертали увагу на ці хартії, правила та інші дрібнощі. Нині, в епоху супертехнологій, у нас -- інші масштаби, великі можливості та відповідні амбіції. Тому під маскою дозвілля та підтримки улюблених команд або спортсменів глядачам розповідають, що життя -- це також змагання, а правила там справедливі, винагороду одержує переможець, а тим, хто програв залишається лише себе у цьому звинувачувати. Ці ідеї - зручні для того, щоб індивид "розчинився" у загальній масі, до того ж, цьому сприяє використання таких спортивних метафор, як "ігрове поле", "набір очок" тощо. Крім того, проводяться паралелі, показуючи схожість між спортивними змаганнями та змаганням у бізнесі. А реальний світ зовсім інший. І не варто сподіватися, що золоті олімпійські медалі додадуть тепла сотням тисячам безпритульних дітей, що від цього стане більше ліків для ВІЧ-інфікованих, що прийде допомога для мільйонів громадян, які змушені працювати за кордоном, оскільки не можуть працевлаштуватися на батьківщині. Однак Олімпіада не винна у тому, що цей захід комерціалізовано на догоду великим компаніям. Тому ми не критикуємо видатних спортсменів та їх шануальників, не критикуємо ідеалів Олімпіади. Звертаємо увагу лише на ті моменти, які псують ці ідеали як на національному, так і на міжнародному рівнях. Дуже хотілося, щоб були правила, які б забороняли зробити олімпіаду "зброєю" у політичній боротьбі! Мир стоїть понад війною, нехай спорт стоїть понад політикою! - Мрідула Гош |
© Східно-Європейський Інститут Розвитку, 2003 Ця сторінка є власністю Східно-Європейського Інституту Розвитку При перепублікуванні матеріалів посилання обов’язкове