«Камо грядеші, Олігархе!»

Тоталітарна держава зникла. Разом з нею зник і всеохоплюючий контроль над усіма, в тому числі і над твоїм життям. Але ти зрозумів, як важливо мати владу, це розуміння тобі далося легко, оскільки ти колись був наближений до тоталітарної олігархії. 

Врешті решт, усі ми дійдемо висновку, що влада – це коли твоє особисте визначення реальності має ексклюзивне право на перевагу над визначенням реальності інших людей. Іншими словами, твоя правда вища і сильніша за правду інших. А може, нам тільки так здається. І право власності – це, по суті, можливість зробити все так, як ти хочеш. 

Перед тобою тільки дві моделі світу: одна - тоталітарна держава минулого, інша – західна: банки, корпорації, медіа -холдинги, біржі тощо. Про них ти багато читав і чув. Ти мріяв стати частиною того, західного, світу, виглядати й говорити як вони, і робити все так, як вони. Ти вважав, що в цьому і є сутність усіх змін. Тоді твоїм першим завданням було бажання оволодіти «засобами виробництва», а потім йти далі. Ти став ВЛАСНИКОМ. 

Але це не задовольнило тебе надовго. Щоб зберегти свою власність, тобі потрібна була підтримка народу. Тобі треба було стати відомим. Ти потребував інших правил гри. Ти думав, що тепер саме у правилах -- сутність усіх змін. Ти повинен був «сісти» у парламентське крісло і підготувати закони, що вигідні тобі. Ти хотів бути при владі, щоб робити так, як тобі вигідно. Ти став політиком, людиною, яка приймає рішення. 

І це ще не все. Раптом ти усвідомив, що народна увага тобі потрібна постійно, а не тільки голоси виборців раз у чотири роки. Ти все більше відчував, що не можеш жити без народу. Ти хотів дійти до сердець мільйонів. Не вдалося. Зі своїми можливостями ти міг дійти лише «до їхніх вух». Ти почав давати і продавати їм інформацію. Твій інформаційний продукт задовольняє твої потреби, має значення тільки для тебе. Ти ретельно добираєш сюжети, що і коли треба говорити, писати або показувати. Ти став ВЛАСНИКОМ МЕДІА. Тобі байдуже, що думають люди. Ти і раніше не дуже думав про них, як не думав про ідеологію. Тоді ти використовував ідеологію для себе. Сьогодні ти пропагуєш свої погляди через мас - медіа. Ти – в ролі держави, великого або середнього олігарха – встановлюєш стандарти, норми і моду на ринку інформаційного продукту для людського мозку. Журналісти покірно слухають тебе. Їхня відданість – поза сумнівом. З ностальгією ти згадуєш техніку пропаганди у партшколі. І ти пишаєшся своїм тотальним контролем над життями і душами людей. Але чи надовго? 

Давай зупинемося на твоїх слабкостях. Не секрет, що як для новонародженої дитини, так і для новонардженої демократії, для новоствореної держави, надмірна влада не є доброю. Це влада без відповідальності. Тебе потрібно контролювати та стримувати. Ти сам здогадуєшся, що влада ніколи не приносить щастя, бо той, хто має владу - не хоче ділитися. А щастям треба ділитися. Влада не дає людині навчатися і розвиватися, бо владна людина нав’язує свої думки, вважає свої дії правильними і не хоче навчатися. Влада шкодить твоєму зв’язку з народом. Влада робить тебе вразливим. Тисячі опитувань громадської думки ніколи не дадуть оцінки реальності. Таким чином, реальність не доходить до тебе. Ти живеш зі своєю реальністю, яку ти сам створив. Тобі приємно плакати, дивлячись телесеріали і забуваючи про реальне життя. І ти прагнеш, щоб щось подібне відчували інші. 

Ти безсильний. Маючи владу, ти не маєш реальної влади. Тобі не відомі ті почуття, які наповнюють людину, коли вона ділиться чимось з іншими. Ти не знаєш про РАДІСТЬ І ЩАСТЯ ВЧИТИСЯ У ІНШИХ. Досягнувши всього, ти так і не збагнув простої істини: інформація є суспільною цінністю як і природа навколо нас – як вода, повітря та простір. І тобі не під силу завдати їй шкоди. 

Незважаючи на скандали та сенсації у ЗМІ, в Україні, і не тільки тут, жваво обговоpюються проблеми громадського мовлення та телебачення. Чи дійде до українських берегів потужна міжнародна кампанія «Медіа карта», яка почалася на Заході? Якщо так, то в якому вигляді? Але незалежно від того, заявить вона тут про себе чи ні, цікаво інше. Як ти поводитимешся цього разу? Яким стане твій наступний колір, Хамелеоне?

Мрідула Гош