СВІТЛО, ЖЕКи І ВОДА – НАШІ КРАЩІ ДРУЗІ?

Богдана Костюк
Років десять тому у будинку, в якому мешкаю (а крім мене – ще більше ста людей), у розпал літньої спеки перекрили воду без попередження. Я вперше у житті я пожалкувала, що не маю боксерських здібностей. І от коли втомлена, затуркана, спітніла, я увірвалася до хати і з’ясувала, що моя єдина мрія про душ на даному етапі так і залишиться мрією, мене розпік жаль, що не можу піти до ЖЕКу і послати у нокдаун того, хто відповідає якщо не за наявність води, то, принаймні, за своєчасне попередження про ремонтні роботи.
Багато води – гарячої і холодної – спливло з того дня; багато разів у будинку вода зникала внаслідок аварій або у зв’язку “з профілактичними роботами” – допоки ЖЕК навчився повідомляти про “водяні” проблеми заздалегідь. І коли персонал житлово-експлуатаційної контори та мешканці нашого будинку нарешті порозумілися, з’явилася ще одна проблема, яку кияни влучно назвали “перебудовчою лихоманкою”. Київська міська влада руками усіляких “Київжитлобудів” і “Познякижитлобудів” за сприяння вітчизняних та іноземних інвесторів узялася перебудовувати історичну частину української столиці. Часто – всупереч здоровому глузду, історичним традиціям та застереженням громадськості. Зрозуміло, будувати фітнес-центр біля стін Святої Софії, які простояли майже тисячу років і пережили не одне воєнне лихоліття й не одну перебудову, а також розташовувати бізнес-центр сучасного архітектурного стилю усередині “Ярославового града” – значно прибутковіша справа, аніж закінчення будівництва адміністративного “монстра” поблизу станції метро “Лівобережна”, або зведення торговельно-розважальних центрів десь на міських околицях. Звичайно, забудова історичних кварталів дозволить “відбити” грошові затрати і принесе швидкий прибуток.
Але існує ще й інша сторона цієї проблеми, яка полягає у тому, що кияни мають право на цивілізоване проживання у древньому місті. Новобудови – не лише зміна архітектурного обличчя столиці, це ще й втручання у повсякденне життя киян. У когось від близькості будівництва стіна тріснула, десь труби прорвало і кип’ятком позаливало підвали… А комусь будівельники у розпал лютої зими перекрили опалення і гарячу воду, щоб підвести комунікації до своєї новобудови. Мовляв, під час будівництв трапляються різні аварії. 
Але пересічним киянам від того не легше: хтось, пригадавши міцне слівце, іде митися в баню, когось люб’язно приймають друзі, хтось на роботу раненько прибігає – поголитися, помитись... Немає світла – о’кей, взяв ноутбук з собою на роботу, або в гості до товариша в офіс напросився (бізнес не визнає ані відсутності електрики, ані вимкненого телефону). Ще автори знаменитого “Капіталу” казали: час – це гроші. От тільки незрозуміло, хто платитиме гроші (читаймо – компенсації) киянам, чиї „комунальні права” защораз порушують?
 

Подивіться на цю таблицю. А тепер порівняйте ситуацію з місцем Вашого проживання. Поставте свою оцінку діяльності місцевих служб і позначте її на цій таблиці. Надсилайте нам Ваші оцінки та коментарі. Заздалегідь дякуємо.