Ґендерна нерівність в ООН 

Новий звіт щодо укомплектування персоналом в ООН показує, що жінки наздоганяють чоловіків лише у кількісному плані, вони усе ще поступаються чоловікам за рівнем посад, які обіймають. 
Наприклад, в ООН за системою географічних квот для кожної країни, доля жіночих посад виросла до 41,8 % (38,1% - у 1999 році).
Крім цього, глобальний розподіл штату Секретаріату за статтю показує майже збалансоване жіночо-чоловіче співвідношення: 51,2% та 48,8%. Однак, це лише кількість, яка не вказує на суттєві відмінності в категоріях посад, - зазначається у звіті.
Серед 52-х заступників Генерального секретаря ООН різних рівнів, жінки складають тільки 17,3%. А серед 383-х директорів, що підпорядковані заступникам Генсека, цей показник складає 30,6%. Отже, рішення приймаються в основному чоловіками. 
Що стосується посад у рамках квот, офіс з питань управління людськими ресурсами (OHRM) має більший відсоток жінок-професіоналів (37 жінок і 27 чоловіків), але у Відділі політичних справ (DPA) є 41 жінка, чоловіків - 60. Жінки складають 40 відсотків у складі професіоналів середнього рівня та 62% з них – це корпус загального обслуговування, тут - 6745 осіб. Головним чином, це штат секретарів та помічників. 



"Справжня рівність на глобальному ринку праці - поки ще поза досяжністю" - повідомляє МОП 

Частка жінок на глобальному ринку праці рекордно збільшилася, але серед них досі спостерігається більш високий рівень безробіття і вони все ще отримують низьку заробітну плату. Процес подолання цих перешкод можна порівняти з пробиванням скляної стелі, цей процес триває повільно, він іноді є і дискримінаційним. 550 мільйонів бідних людей усього світу, які не здатні забезпечувати себе і свої сім’ї зарплатою, вищою за 1 долар США в день (поріг бідності, як зазначив Світовий банк), 330 мільйонів, або 60%, - це жінки. Про це йдеться у звіті МОП «Глобальні Тенденції Зайнятості Жінок – 2004». Ще один аналітичний звіт - "Пробивання скляної стелі: жінки в керівництві - модернізації 2004" – зосереджує увагу на тенденціях та зусиллях жінок прорватися через символічний скляний суспільний бар'єр. "Обидва звіти показують нинішній статус жінок праці", - зазначив Хуан Сомавиа, генеральний директор МОП.
Торік, із 2,8 мільярдів робітників у світі, 1,1 мільярд, або 40 %, приблизно становили жінки, за минулі 10 років їх стало більше на 200 мільйонів. Але це вибухове збільшення не супроводжувалося справжніми економічними повноваженнями для жінок. І при цьому це не вело до рівноправ’я в оплаті однакової роботи. Починаючи з 1993 року, усе більш відчутні відмінності між жінками та чоловіками у різних регіонах світу. У Східній Азії, наприклад, кількість жінок, що працюють, (співвідношення до 100 чоловіків) складає 91 і 83, відповідно, але в інших регіонах, як от Близький Схід, Північ Африки та Південна Азія, тільки 40 жінок (на 100 чоловіків) економічно активні. Якщо до цього додати ще 77,8 мільйонів жінок, що є безробітними, то це означає, що потрібно принаймні 400 мільйонів робочих місць для того, щоб забезпечити бідних жінок роботою. 
Що стосується якості роботи, то тут ситуація для жінок значно не змінилася із 2001 року: частка жінок на керівних посадах приблизно у 60 різних країнах коливається між 20% і 40%. Якщо не буде досягнуто прогресу в подоланні жіночої бідності, у створенні пристойних робочих місць, то «мета скоротити до 2015 року кількість бідних удвічі», так і залишиться метою для більшості країн світу. 
З усього 450 депутатів що входять до складу Верховної ради України більшість (94.9%) є чоловіки, а жінки лише 5.1%. Це за підсумками виборів 2002 року. Пропорції між чоловіками та жінками, обраними за партійними списками 1:14. Більше того, з восьми жінок, яких було обрано з одномандатних округів, 7 було обрано з блоку «За Єдину Україну», а одна за підтримки Комуністичної партії. Ці цифри свідчать про ґендерну політику у лавах політичних партії. У різних регіонах України ґендерні диспропорції різні. Так у Донецьку пропорція між чоловіками та жінками щодо їхньої участі в політиці складає — 1:3; у Кіровоградській області — 1:2.7; а у Львівській - 1:14, у Закарпатті 1:12 та у Вінницькій області 1:9.6. Згідно моніторингу програми "OЛЬГА" (проект про партнерство чоловіків та жінок у політиці, фінансований ПРООН та Шведським Агенством Міжнародного Розвитку) кількість жінок, які були обрані у місцевих та областних радах збільшилася на 15 – 16% у західних областях України, а у деяких районах Луганської області рівень участі жінок в політиці збільшився в два рази. 
- Проект ПРООН «Рівні Можливості»

Сільські жінки на ринку праці

Т. Ісакова,

доцент кафедри економіки

Андижанського економіко-інженерного інституту,

Ґ. Беґматова, асистент кафедри менеджменту

Ташкентського університету інформаційної технології

(Узбекистан)

Узбекистан належить до країн з відносно високим показником приросту населення, хоч  останнім часом у цій сфері відбуваються дуже великі зміни.

Разом з цим, необхідно відмітити, що останні п’ять років на зниження народжуваності впливають наступні фактори:

·   По-перше, труднощі перехідного періоду в економіці поставили ряд проблем щодо матеріального забезпечення населення, особливо у сільській місцевості. Це призвело до активізації внутрішньої та зовнішньої міграції та різкого зниження життєвого рівня.

·   По-друге, забруднення навколишнього середовища, виникнення у багатьох районах країни екологічного лиха внаслідок пересихання Аральського моря спричинило серйозні проблеми зі здоров’ям населення.

·   По-третє, суспільне становище жінок значно змінилось: вони стали активнішими, обізнанішими та намагаються брати участь у суспільному виробництві.

·   По-четверте, жінки, спираючись на державну допомогу, стали самостійно вирішувати репродуктивні питання.

 Жінки Узбекистану складають 50.2% від усього населення та 44% усіх трудових ресурсів країни, тому їх ефективне працевлаштування має величезне значення не тільки з позиції захисту прав окремої людини, а й з точки зору народного господарства. В Узбекистані 62% громадян живе у сільській місцевості, з них трудові ресурси складають 59% населення.

Узбекистан успадкував нераціональну та неефективну систему зайнятості жінок, що характеризується такими чинниками:

·   Соціально-економічні фактори (галузева структура економіки, рівень індустріального розвитку, реформи у сільському господарстві), які обумовлюють загальний рівень економічної активності та зайнятості жінок з позиції попиту на працю.

·   Специфічні фактори, що впливають на становище жінок на ринку праці. До них відносяться рівень народжуваності, забезпечення дитячими дошкільними закладами та розвиток соціальної сфери в цілому, рівень підготовки робочої сили та соціально-трудова мотивація жінок.

·   Негласно зберігається гендерна нерівність через історично створені стереотипи у суспільній свідомості (керівники підприємств та організацій відмовляють жінкам у працевлаштуванні, або пропонують їм низькооплачувану роботу).

 Реформи у сільському господарстві створили багатоукладні економічні умови - виникли шикарні фермерські та дехканські господарства. У зв’язку з цим значно скоротилася кількість робочих місць у сільськогосподарській сфері. Зайнятість населення у суспільному виробництві відчутно скорочується, при цьому близько 80% незайнятих складають сільські жінки. Це великою мірою пов’язано з їх добровільним вибором, який багато в чому обумовлений зниженням якості дошкільних дитячих закладів.

Охоплення дітей дитячими  дошкільними закладами складає лише 16.7%. Державні витрати на функціонування дитячих садків та ясел значно скоротились, а вартість утримання в них дітей збільшилась та стала недоступною для частини населення, особливо у сільській місцевості. А тому цього, багато жінок з малолітніми дітьми змушені залишатись вдома. Не дивлячись на значні зміни, що відбулись останніми роками в економіці Узбекистану в гендерному плані, структура зайнятості не зазнала суттєвого реформування.

Частка працюючих жінок в Узбекистані у 1995 році склала 42.7%, а в 2002-му – 44.5%. При цьому частка жінок, зайнятих у галузі  матеріального виробництва, за цей же період збільшилася з 36% до 38.45%, а в невиробничій галузі, навпаки, зменшилась – з 61.8% до 59.6%, що в цілому є позитивною тенденцією. Однак в економіці знижується чисельність жінок працездатного віку, жінки у віці 15-55 років складають лише 32.6%.  На їхню зайнятість впливає необхідність виконання обов’язків, що пов’язані з веденням домашнього господарства та вихованням дітей.  Якщо з числа зайнятих в економіці жінок виключити тих, що знаходяться в неоплачувальних відпустках по догляду за дітьми, то показник їх участі в суспільному виробництві буде ще нижчим. 58% жінок, опитаних у рамках дослідження, бажали б працювати або неповний робочий день, або мати вільний режим.

Таким чином, досягнення рівноправ’я жінок та чоловіків на ринку праці вимагає забезпечення їм одинакових прав та можливостей у сім’ї. Більшість жінок працюють не для  самореалізації чи отримання морального задоволення, а для того, щоб поповнити сімейний бюджет. Особливо це стосується  сільськогосподарського виробництва, де жінки виконують дуже трудомісткі та низькооплачувані роботи (обробка посівів та збір льону, догляд за худобою, вирощування шовкопрядів). Окрім того, на долю жінок припадає неоплачувана праця у домашньому та особистому господарстві. Тому сьогодні сільські жінки стали займатися неформальною економічною діяльністю – торгівлею сільгосппродукцією, у тому числі продукцією тваринництва, перепродажем товарів, народними  ремеслами.

Законодавство Узбекистану забороняє будь-яку дискримінацію за ознакою статі та передбачає широку систему заходів захисту прав жінок на ринку праці. Це – охорона материнства: гарантована відпустка по вагітності, додаткові відпустки, допомога у випадку хвороби, забезпечення репродуктивних функцій жінки, що включають заборону та обмеження прийому жінок на певні види тяжких та шкідливих робіт, заборону на примушування жінок, що мають дітей, до особливих режимів праці (нічні, понаднормовані зміни, відрядження і таке інше). Жінки, що залишились без роботи, реєструються як безробітні,  близько 64% з них отримують допомогу  по безробіттю.

Нині у країні реалізується декілька програм щодо навчання жінок ринковим навичкам, з’являються нові галузі, де жінки можуть проявляти свої здібності.

Однак кількість та ефективність спеціальних проектів та програм, що мають на меті надання безпосередньої підтримки жінкам в організації власного підприємства, недостатня. Бо жінки, підвищуючи рівень своєї освіти і отримуючи певні навики у суспільному виробництві, із задоволенням передають своїм дітям досвід роботи, одержаний в колективі. Усі ми знаємо про високу роль жінки як у матеріальному виробництві, так і при відтворенні трудових ресурсів. Тому створення гідних умов для жінок, за яких вони зможуть поєднувати участь в суспільному виробництві з вихованням дітей, є фундаментальним у плані покращення становища на ринку праці в Узбекистані.

Для збільшення ролі жіночої праці у нових секторах економіки та стимулювання жіночого підприємництва необхідно:

·   Запровадиити цільове кредитування для організації нових робочих місць в селах, де могли б працювати багатодітні жінки та жінки з малолітніми дітьми (надомна праця, кооперативи, малі підприємства тощо).

·   Зменшити обов’язкові податки та платежі у пенсійний фонд для жінок, що мають дітей віком до 16 років.

·   Налагодити та полегшити отримання кредитів фізичними особами (орієнтовані на жінок села).

·   Сприяти сільським жінкам в опануванні підприємницькими та правовими знаннями, які не мають необхідного досвіду та навичок управлення малими підприємствами.