Номер 1 2 3 4 5 6
                 ENG | UKR
                                                                                                                                
Повернутись до головної сторінки


Нотатки з редакції

Трипільською культурою називають цивілізацію людей, що виникла з неолітичних часів та існувала на території сучасної України, Молдови та Румунії. У Румунії використовується назва культури «Кукутені». Обидві назви походять від назв сіл, навколо яких були знайдені перші археологічні предмети у Румунії та Україні. Трипілля знаходиться поруч з Києвом, а місцезнаходження реліквій культури Кукутені є Йасі, це поруч з кордоном з Молдовою. Культура Кукутені бере свої витоки на березі ріки Прут — саме тут у 1884 році було знайдено перші докази цієї цивілізації. Археологічні розкопки велися у 1901-1910 роках Губертом Шмідтом та пізніше (1961-65 роки) M. Петреску-Дімбовіта. Трипільська культура виникла у результаті переміщення давніх «фермерів» з Балканських гір на південний захід. Вони поселялися на великій території, починаючи з Прикарпаття (на заході) до берегів Дніпра (на сході), переважно у лісостеповій зоні. Найперші докази про існування Трипільської культури були знайдені на обох берегах Дністра та ріки Буг, а також на берегах рік Прута та Сирету (західна Україна і Молдова). Зрештою, осередки трипільської культури розташувалися на правому березі Дніпра, поблизу Києва, на південно-західних степових землях і протягнулися до південно-західних регіонів від ріки Сирет (теперішня Румунія). 

 

Племена Трипілля жили у мідному віці. Їхні вірування були пов'язані з культами плідності та поклоніння предкам. Їхнім головним способом життя було землеробство та скотарство. Вони мешкали на високих побудовах на землі, обробляли мідь, створювали будівлі з дерева та глини, виготовляли керамічний посуд, тканини тощо. 
Сьогодні відомо біля двох тисяч пам'ятників культури Трипілля в Україні — поселення, поховання та надгробники. Археологи вивчають трипільську цивілізацію упродовж століття, і їх результатами стали дуже важливі та цікаві деталі з історії, розвитку ремесел, про знаряддя, приміщення, традиції, та духовні аспекти життя. Це дозволило зробити наукові висновки та деяку реконструкцію цієї культури. 
Головним богом трипільців була жінка, і їхня культура розвивала багату та складну артистичну символіку релігійної віри до Великої Богині у різних її іпостасях — Давальниця життя, Володарка смерті та Богиня відтворення. Ця символічна система віддзеркалює природу, але водночас представляє «циклічність, нелінійність та міфічний час». 
Відповідно, трипільська культура мала усі риси матріархату. Жінки займалися сільськогосподарськими справами, головували у сім'ях, готували керамічні предмети, тканини, одяг та відігравали провідну роль у суспільстві. Чоловіки займалися полюванням, готували знаряддя праці з каміння та кісток.

 

Трипільці прямо або опосередковано спілкувалися з багатьма високими носіями культури того часу, здійснювали господарський і культурний обмін з Кавказом, Єгиптом, Месопотамією, Малою Азією (регіон Трої на території сучасної Туреччини). Але особливо тісний зв'язок і навіть споріднення мала трипільська культура з Балканами, Критом та іншими островами Егейського моря, де процвітала егейська (або крито-мінойська) культура. Є підстави навіть для твердження про існування за кілька тисячоліть до нової ери єдиного культурного простору «від Києва до Криту».
Шляхом співставлення древніх слів, що є у слов'янських і грецьких мовах, з пам'ятниками трипільської та егейської культур була здійснена реконструкція мови трипільської культури. Головною її особливістю виявилося превалювання слів з відкритими складами. Сліди такої ж мовної структури виявилися на Криті, у Малій Азії, у Месопотамії, що є найдавнішим населенням Межиріччя, у якого шумери запозичали землеробство, обробку металів, будівництво міст, писемність і деякі міфологічні уявлення, і яке говорило також мовою тільки з відкритими складами. Отже, мова носіїв трипільської культури відноситься до особливого типу найдавніших чорноморсько-середземноморських мов.
З мови трипільців запозичено, наприклад, такі слова, як голуб, горох, горіх, залізо, кобила, могила, імена божеств Купала, Ладу, Марена і багато інших. 

 

Археологічні знахідки трипільської культури — це переважно керамічний посуд — дво- та триколірний, з використанням переважно чорного, червоного та білого кольорів мінерального походження. Якість цих предметів перевершує усі подібні вироби Старої Європи. Цікаво знати, що у Трипіллі було знайдено мініатюрну модель двоповерхового будинку. Розкопки в Кукутенях підтвердили реальне існування таких будинків і люди мешкали у таких оселях.
Усі знайдені мініатюрні моделі — жіночі форми та фігурки, а також зображення звірів на посуді, санках, були з кераміки або глини. Більш вишукані форми (фігурки, посуд, банки, чаші, амфори, а також дві чаші, з'єднані в одну) мали прикраси та декорації з малюнками спіральних ліній, овальних зображень у формі яєць, а також інші форми (паралель, мережка, зиґзаґи тощо). Знайдені також речі щоденного вжитку: ткацький станок та моток, щоденний сірий посуд (без прикрас та малюнків) з глини із домішками піску та подрібненого черепашнику. 
На посудинах були знайдені відбитки тканин з простим плетінням та з візерунками. Помітно, що їх сушили на повітрі перед тим, як класти на піч. На цих землях споконвічно росли льон та конопля. Знаряддя свідчать, що люди були аграріями з добре розвинутим текстильним ремеслом та пошиттям і виготовленням одягу. Жодна з таких тканин не збереглася до наших часів. Але символи розкопок Трипілля, пов'язані з Великою Богинею і донині доносить нам українська народна творчість, особливо на великодніх писанках, візерунках на текстильних виробах, включаючи народну вишиванку.

 

«Внутрішня криза в трипільському суспільстві посилювалася подіями на сусідних територіях. В степовому регіоні теж спостерігається міграція населення у різних напрямках — на північ та на захід. ...Десь на середину — третю чверть 4-ого тисячоліття до Н. Х. трипільські поселення припиняють своє існування. Переоріентація у бік скотарства призвела до повної пребудови життя та переоформлення матеріальної культури таким чином, що в наступних культурах риси трипільської культури майже не простежуюється». 

(Бунятян К.П., Мурзін В.Ю. та Симоненко О.В. 

На світанку історії, Том. 1, Київ-1998. — ст. 71.)

 

Лист до редакції      Мапа сайту       Номер 1 2 3 4
© Східно-Європейський Інститут Розвитку, 2003 Ця сторінка є власністю Східно-Європейського Інституту Розвитку При перепублікуванні матеріалів посилання обов’язкове