Де наше право вибору?

Можливо, Ви, шановний читачу, подумаєте, що ми говоритимемо про вибір громадян на майбутніх президентських виборах, які мають відбутися у США та Україні цього року. Однак тема розмови інша, хоч теж зв'язана з вибором. Це — вибір, який усі ми робимо щодня, задовольняючи потреби у їжі, одязі, духовних цінностях, зрештою потреби даху над головою. Ці «дрібниці» набагато важливіші за виборчу лихоманку, яка уже захопила країну і яку можна порівняти із землетрусом, хоч вона має чіткі, прогнозовані інтервали та періодичність. 
У цьому номері ми багато уваги приділили проблемам харчування, сільського господарства та деяким аспектам матріархальної культури Трипілля — своєрідній моделі модного тепер поняття «сталий розвиток» та «гендерний паритет». Отож на підставі релігійних, культурних, антропологічних та історичних цінностей ми показуємо нові виміри та взаємини у світі, акцентуємо увагу на тому, як досягнути спокою, гармонії, порушуємо питання стабільного розвитку сільського господарства та свободи жінок. Заглиблюючись в історію, ми не тільки романтизуємо її, але й з іншої точки зору дивимося на процеси колективізації, голодомору та інші негаразди, які не раз травмували землю, на долю якої припадає 40 відсотків світового запасу чорнозему. 
Якщо торкнемося проблеми сьогоднішних продуктів харчування, то зрозуміємо елементарне: ринок переповнений ними. Лише один факт: у кожному місті є ресторани з різноманітними кулінарними школами, які виникають як гриби після дощу. Тому ми не можемо скаржитися на відсутність вибору. Це особливо стосується громадян країн Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, які колись витрачали надто багато часу в чергах за товарами першої необхідності. 
Однак давайте подивимося на склад та компоненти продуктів харчування. Ось до чого має бути прикута наша пильна увага! Мова — про споживацьку культуру, яку пропагують мас-медіа, про монополістичну природу неврегульованої ринкової економіки. Чи маєте Ви інформацію щодо вмісту у ваших продуктах генетично-модифікованих організмів? Переконана, що не маєте... І ця ситуація — типова, оскільки подібне спостерігаємо як в Україні, так і у більшості держав колишнього Радянського Союзу. Отже у нас немає вибору…
Втім, український народ не мав ніякого вибору і тоді, коли вибухнув Чорнобиль. Сьогодні ситуація у чорнобильскій зоні не краща. І нам відомо, що ця жахлива аварія підштовхнула Радянський Союз до розпаду та посилила зелений рух у європейській політиці. Проблема ГМ майже схожа, якщо не гірша. Хоч Україна є одним із помітних гравців на зерновому ринку у світі, її позиція щодо ГМ зовсім не помітна. Торговці ГМ — дуже шановані інвестори в Україні, а вчені-лоббісти, які підтримують цю продукцію, є недалекоглядними, вони потрапили (звичайно, не за красиві очі) під вплив транснаціональних корпорацій. У цьому контексті противники ГМ створюють зайві клопоти та заважають владі. Без врегулювання та чітких правил у «грі» з ГМО, наслідки цієї генно-модифікованої експансії можуть бути не менш катастрофічними ніж це було за часів голодомору, тоталітарних репресій та геноциду. 
Сучасна Європа розширила вибір для своїх громадян. Усі харчові продукти мають бути маркованими. Люди усього світу вимагають від своїх урядів права вибору, щоб мати змогу купувати ті продукти, про які є найповніша інформація. Тому хочеться на повен голос заявити свою позицію: «Дайте нам повноцінну економічну демократію, а не тільки право кидати бюлетені до урни для голосування!» А ще — запитати: «Якщо ми не можемо вимагати базової економічної демократії від урядів, які ще не визначилися щодо ГМ, то де у такому разі наше право вибору?» 

Мрідула Гош