Світ без ГМО
Глобальна боротьба за продовольчу безпеку

Генетично модифікована мораль
Занадто довго продовжується суперечка між Сполученими Штатами і країнами, що розвиваються щодо права суверенних держав відмовитися від імпорту генетично модифікованого насіння і харчових продуктів. І це також створює напруженість у відносинах між Америкою та Європою. 
Суть суперечки полягає, з одного боку, у посиленій підтримці урядом США своєї біотехнологічної науки і сільськогосподарського сектора, а з іншого боку — бідні держави, для яких сільське господарство є основною сферою діяльності, хочуть розвивати його без втручання ГМ. Цю боротьбу часто зображають як наукові дебати, в той час як основна загроза від ГМ — це проблеми екологічного ризику й економічного і культурного суверенітету. Чи будуть країни та їхні фермери у глобалізованій економіці мати право і волю вибору, що їм їсти, що їм виробляти і які системи сільського господарства використовувати? 
Сьогодні політика Європейського союзу обмежує імпорт ГМ-продовольства і випуску ГМО в навколишнє середовище. Поставлено також вимогу обов'язкового маркування таких товарів. 
У Європі, де завжди високо цінуються сільські пейзажі, виробництво і використання місцевих виробів, недавній випадок із коров'ячим сказом лише підсилив недовіру до великомасштабного промислового втручання ГМ у сільське господарство. Американські посадовці намагаються нав'язати думку, що таке ставлення ірраціональне, що інструкції ЄС не підкріплюються наукою. 
13 травня цього року Сполучені Штати оголосили, що оскаржать мораторій ЄС. А через тиждень президент Джордж Буш звинуватив ЄС у сприянні голоду в Африці, у блокуванні імпорту зі Сполучених Штатів «високопродуктивних біозернових культур». Американський торговельний представник Роберт Зоеллик назвав політику ЄС «луддитською», «аморальною», несправедливою у торговельній практиці та шкідливою для інтересів Америки. 
Американські посадові особи обвинувачують Європу в тому, що її політика є прикладом для урядів країн, що розвиваються, і змушує їх діяти всупереч інтересам власних народів. Наприклад, наприкінці минулого року уряди південноафриканських країн відхилили допомогу (це мала бути американська ГМ-пшениця). 
Фактично, існуючі правила ЄС стосуються дуже незначної кількості африканського експорту в Європу. Відмова від ГМ-зерна, наданого США для південноафриканських країн, базувалася на дещо інших підставах, окрім суто політичних... По-перше, існував ризик для здоров'я населення при споживанні необробленої ГМ-кукурудзи, що є головною їжею для американських дієт. Адже ніяка «апробація» цієї кукурудзи не робилася. По-друге, наслідки випуску зміненої кукурудзи в екосистему Південної Африки, де панує переважно «чиста» кукурудза, були невідомі. Крім того, кукурудза в Африці — основна їжа і тому займає великі площі. 
Поки ці ризики існують і перешкода не здолана, уряди африканських країн звернулися з проханням до Сполучених Штатів керуватися принципами Всесвітньої продовольчої програми та забезпечити їхні країни коштами, щоб вони змогли купити на локальних ринках усі необхідні харчові продукти, як це робили інші країни-донори. 
Американський аргумент, що така політика є «аморальною», базується на твердженні, начебто ГМ-культури вже не несуть ніякої загрози для здоров'я та екології. Американці також стверджують, що ГМ-зернові культури зменшать африканський голод, тому що вони мають високу врожайність. 
Фактично, нині у середньому врожаї від ГМ-насіння трохи нижчі за врожаї аналогічних різновидів, що не є ГМ-модифікованими. І це не дивно, адже основною метою розробки ГМ-зернових культур була боротьба із шкідниками, а не збільшення врожайності. Генній інженерії ще далеко до процесу розвитку високої продуктивності в африканських умовах. 
Тим часом, у транснаціональних компаній, що запатентували більшу частину технологій генної інженерії, невеликий стимул щодо інвестування капіталу у зернові культури для країн, що розвиваються. У цих державах фермери занадто бідні, щоб купувати насіння й агрохімікати виробництва даних фірм. 
У будь-якому випадку, недолік якісного і великого врожаю не є головною перешкодою для виробництва продовольства в Африці; значно серйозніші проблеми тут — погані шляхи і умови зберігання, нестача добрив, погіршення ґрунту, недостача кредитів та трудових ресурсів. Крім того, існує ще проблема високих цін на африканські сільськогосподарські товари, порівняно з імпортованим продовольством зі Сполучених Штатів і Європи. 
До всього іншого, питання екологічного ризику насправді є більш небезпечним, ніж раніше це представляли ентузіасти та прихильники ГМ-культур. Деякі вчені занепокоєні, що синтетичні гени можуть завдати удару по генетичних різновидах кукурудзи, або зашкодити природним мікробам та іншим організмам у ґрунтах, порушивши таким чином баланс aгро-екосистем. 
Поки такі екологічні проблеми не вирішено, країни мають право не приймати ГМ-насіння і зерно. США, проте, всіляко просувають ГМ-зернові культури, включаючи їх до списку політичних пріоритетів. Цим самим вони також борються проти Картахенського Протоколу з Біологічної безпеки. Це глобальна угода, що дасть країнам право вибору відхиляти імпорт ГМ насіння, якщо існують екологічні або соціально-економічні ризики. 
Політики, посадовці, які підтримують американські експортні ферми, стверджують, що агроринок стає глобальним. Країни з низькими доходами та рівнем розвитку, що втрачають самостійність на цьому продовольчому ринку, фактично більш забезпечені, тому що їхні системи сільського господарства все одно були неефективними. 
Але бажання наповнити світові ринки виробами американського сільського господарства означає викинути фермерів країн, що розвиваються з бізнесу, підірвати сільські громади. Ця політика аж ніяк не допоможе голодним людям. Для подолання голоду Африці потрібні: підтримка інфраструктури, капіталовкладення, маркетинг, справедливі ціни, дослідження, підвищення врожайності. Поки що Сполучені Штати не готові запропонувати цього чорному континентові. 

(Кетлин МакАфі, 

доцент географії і стійкого розвитку Йельської школи лісництва і вивчення екології, 
Нью-Хейвен, штат Коннектикут).

Боротьба проти ГМО в Шотландії надихає громадянина Індії 

Одним із провідних противників кампанії ГМ-зернових культур у світі є Шотландія. Девіндар Шарма, відомий журналіст, автор і дослідник з продовольчої і торговельної політики, сказав, що активні учасники кампанії в інших частинах світу взяли приклад з активістів протестів у Шотландії, що боролися проти впровадження й експериментів з ГМО. 
Він також повідомив, що незабаром розпочнеться зйомка кінострічки в Бомбеї про історію клонування людей, і це може допомогти у боротьбі проти ГМ-технології в його рідній країні Індії. Д. Шарма, що перебував у центрі діяльності кампанії проти введення ГМ-зернових культур в Індії, відвідав ділянку в Мунлочі в Шотландії, де три роки тому була побудована барикада, як знак протесту проти ГМ-експериментів із зерновими культурами. 
Він також влаштував брифінг для членів парламенту в Палаті громад Англії, на якому, зокрема, шкодував, що шотландський і британський уряди дали згоду на посів ГМ-кукурудзи. «Немає ніякої вигоди від ГМ-кукурудзи у Великобританії, і це — доказ, що уряд піддався тискові промислового лоббі». 
«Були часи, коли говорилося, що сонце ніколи не зайде над Британською імперією..., але імперія розсипалася. Сьогодні багатонаціональні корпорації думають, що сонце не заходить на їхніх теренах, але я думаю, що їхні імперії також розваляться».
Він додав: «Шотландія повинна особливо оберігати свою виняткову красу для майбутніх поколінь. Було б нерозумно приймати ГМ-зернові культури. Ви маєте чудові пейзажі і чудову природу, навіщо нищити її? Ви повинні жити без ГМ». Він відкинув доводи про те, що ГМ-зернові культури можуть допомогти перебороти проблему голоду в «третьому світі»: «Сьогодні 840 мільйонів людей щоденно недоїдають і лягають спати голодними; біотехнологія і пов'язана з нею промисловість свідчать, що кількість голодуючих зросте до 1,5 мільярда за період до 2015 року, і тому потрібно впроваджувати ГМ-зернові культури». Третина голодуючих усього світу живе в Індії. Однак, вони голодують не через відсутність продовольства, а тому що не мають змоги купити продукти. У 2001-2002 роках в Індії був зареєстрований надлишок виробництва (65 млн. тонн) пшениці і рису». 
Замість того, щоб витрачати гроші на підтримку і допомогу бідним, величезна частина ресурсів іде на дослідження ГМ-зернових культур і субсидії фермерам багатих країн. «Виділяючи гроші на непотрібні для більшості країн дослідження ГМ-культур, тим самим ми забираємо хліб у людей, що хочуть їсти». 
Шарма додав: «Індійський уряд асигнував 12 мільйонів доларів США на дослідження ГМ-рису. Якби ці гроші були використані для бідних, можна було б годувати 12 мільйонів людей протягом трьох років». Шарма також запропонував ідею створення типового індійського фільму: це — історія про закоханого юнака, який дізнається, що його дівчина — клон. «Можливо, це дасть потрібний ефект», — сподівається Шарма. 
Ентоні Джексон, один з активістів кампанії Мунлочі, сказав: «Девіндар має унікальне бачення цієї проблеми. Корпорації почали великий моральний шантаж, що ГМ може нагодувати увесь голодний світ, але він довів, що це зовсім не так. Щоб годувати світ, потрібна політична воля і бажання підняти життєвий рівень людей».
 

Канада — проти ГМ-пшениці 
У Канаді опір щодо ГМ-пшениці посилюється як серед національного агентства експорту пшениці, так і серед екологів і багатьох виробників. Тут лунають слова попередження про «жахливе нещастя» для національного сільськогосподарського виробництва. «Найбільша загроза сільському господарству пшениці — не град чи посуха, це — готова пшениця марки «Раунд-ап». Під такими заголовками вийшли статті у канадських газетах у травні 2004 року. Обвинувачення висуває Грінпіс, разом із ще трьома сільськогосподарськими групами.
Готову пшениця марки «Раунд-ап», новий різновид ГМ пшениці, більш стійкий до гербіцидів, було винайдено агрохімічним гігантом «Монсанто».Ця компанія сподівалася, що у найближчому майбутньому її змінену пшеницю вирощуватимуть на великих преріях Канади, але спочатку, як потрібно було отримати «зелене світло» від керівництва канадської служби охорони здоров'я. Наприкінці 2002 року «Монсанто» направила запит до канадського Агентства з огляду Продовольства і досі чекає відповіді. Тим часом компанія, базуючись схваленнями експериментів ГМ-продукцією на експериментальній основі у 2000 році, вже розпочала сівбу готової пшениці марки «Раунд-ап» на пілотних полях і виділених для експерименту місцях, віддалених від інших зернових культур. Але опір проти ГМ-пшениці примусив Монсанто повністю відмовитися від своєї програми щодо ГМ-пшениці. 

Робоча група вимагає заміни ГМ технології
Це можна назвати повстанням проти істеблішменту, організоване самим істеблішментом. Найвищий орган Індії з питань комплексного врегулювання трансгенних технологій міг би опинитися на смітнику історії, якби уряд прийняв його рекомендації. Найперша робоча група, що була створена, була налаштована на вироблення і систематизацію національного підходу до ГМ зернових культур. Вона також хотіла вивести Комітет з питань генної інженерії з підпорядкування Міністерства з питань навколишнього середовища, замінивши його автономним органом — Радою по врегулюванню біотехнологій Індії. Усе це робилося під приводом «затримок», «довгих» і «важких» процедур, якими характеризується робота міністерства. Але цього їм не вдалося. 
Під наглядом міністерства робоча група уперше внесла зернові культури до списку «Зони без ГМО». Разом з тим вона рекомендувала прискорення досліджень трансгенних матеріалів і посилення контролю над ГМ зерновими культурами, які будуть вирощені в комерційних цілях. При цьому заборонено експерименти з трансгенними речовинами щодо тих культур, які були географічно ідентифіковані або мають стратегічне значення для експорту, як, наприклад, рис басматі, Дарджилінський чай і соя. При цьому заохочується впровадження альтернатив трансгенам, аж до схеми страхування більш дорогих зернових культур. Інакше не справитися з практикою «ринкового» втручання у впровадження альтернатив ГМО. 
(Чандрика Маго, мережа «Таймс Ньюз»)

Зерна Свободи

Програма «Навданья» розпочата в Індії для збереження природної сільськогосподарської розмаїтості. Селянин перебуває в центрі її уваги. Він повинен управляти політичними, екологічними й економічними аспектами сільського господарства. Слово Навданья означає «дев'ять насінин». Ці дев'ять видів рослин символізують систему продовольчої безпеки Індії, розкриваючи розмаїтість екологічного балансу на кожному рівні, від екології землі до екології нашого тіла. 

Навданья — національна мережа організацій із збереження та захисту багатої біологічної розмаїтості, що є основою культурного і матеріального добробуту людей. Ініціатори програми переконані, що біологічна розмаїтість не може бути збережена за допомогою централізованих та ієрархічних програм. Розмаїтість і децентралізація йдуть разом, взявшися «за руки».

Західна Австралія забороняє усі ГМ-зернові культури

Західна Австралія — найбільший штат Австралії, головний виробник пшениці, ячменю, рапсу (каноли) і бобових. Серед усіх ГМ-культур Австралія поки що виробляє тільки бавовну і гвоздику, але торік Федеральний орган щодо врегулювання генної технології схвалив вирощування ГМ-рапсу, що перероблятиметься на пальне. Уряди штатів, однак, мають повне право заборонити ГМ-зернові культури для продажу та маркетингу. Всі уряди австралійських штатів, де вирощується канола, мають мораторій на інші ГМ-зернові культури, хоча Новий Південний Уельс незабаром розгляне неопубліковане рішення консультативної ради штату про можливості пілотного посіву ГМ-культур. 
Прем'єр-міністр штату Західна Австралія Джеф Голлоп 23 березня 2004 року сказав, що ГМ-зернові культури будуть заборонені, а фермери штату зможуть впевнено почувати себе та шукати нові ринки для своєї чистої продукції. Це збігається із суспільною думкою переважної більшості громадян у Західній Австралії, а також споживачів усього світу. «Протягом трьох минулих років громадськість Західної Австралії все більше виступає за заборону ГМ-технологій у продовольчому та харчовому виробництві», — сказав Голлоп. 
Сільськогосподарський сектор продовольства Західної Австралії щорічно приносить 10,5 млрд. доларів США в економіку штату, використовуючи лише 10% її робочої сили. Згідно з прогнозами Австралійського бюро сільського господарства й економіки ресурсів (Abare), виробництво каноли у Західній Австралії у 2003-2004 роках становитиме 610 тис. тонн із 1,6 млн. тонн усього врожаю країни. Прогноз для Нового Південного Уельсу — 282 тис. тонн. 
Австралія — другий за величиною експортер каноли у світі після Канади, врожай якої головним чином є ГМ. Однак Австралії вдається експортувати тільки невелику кількість цієї культури до Європи, що не імпортує виробів ГМ. 
Прогнозується, що Західна Австралія матиме 10,7 млн. т пшениці цього року із 24,9 млн. т усього врожаю Австралії, і 3 млн. т ячменю з 8,5 млн. т загальної кількості національного врожаю. 
Перспективи впровадження ГМ-пшениці у найближчому майбутньому незначні через відмову від неї громадськості усього світу. Враховуючи статус пшениці як основного стратегічного харчового продукту, споживачі сумніваються в якості ГМ-пшениці. Виникли також труднощі з фінансуванням і проведенням наукових досліджень як з боку держави, так і з боку приватних компаній. Активний учасник кампанії анти-ГМ — Мережа «Генитикс». Її представники звернулися до решти австралійських штатів із закликом наслідувати приклад Західної Австралії у забороні ГМ-зернових культур.
Група «Мережа стурбованих фермерів», що виступає проти виробництва ГМ-культур, висловлює думку, що, незважаючи на рішення оголосити Західну Австралію зоною без ГМ, боротьба проти ГМ далека від завершення. Західна Австралія стала першим штатом, що прийняв законодавство про захист свого «чисто-зеленого» іміджу, тут гарантують, що фермери можуть впевнено почуватися на ринку без ГМ-продукції.
Представниця групи Джулі Нюман говорить, що ринок вводять в оману стосовно ГM зернових культур, і доказом цього є незалежні експертизи ГМ-бавовни і каноли. «Експертизи показали, що ГМ-культури не є чимось неординарним, як про них говорять, вони нічим не кращі за звичайні культури», — сказала вона.
Провідні сільськогосподарські виробники штату не здивовані рішенням уряду щодо заборони ГМ-зернових культур. Але одночасно висловлюються занепокоєння намірами місцевих дослідників біотехнології залишити штат, і доведеться потім заповнити науковий вакуум. 

Набирає чинності закон ЄС про маркування товарів біотехнологій 
Усі продовольчі товари і корм, що містять більше як 0,9% ГМО, з 18 квітня 2004 року підлягають маркуванню. Цей захід є частиною зусиль Європейської комісії щодо забезпечення споживачам свободи вибору і врегулювання введення нових продуктів біотехнологій. Цим законом також покладено край повній забороні на продукти біотехнологій, що була введена групою країн ЄС п'ять років тому. 
Європейська комісія змушена діяти в умовах посиленого лобіювання компаній-виробників продуктів біотехнологій і харчової промисловості, а також під тиском позову, поданого до Світової Організації Торгівлі (СОТ) Сполученими Штатами. Американські фермери бідкаються, що втрачають гроші через заборону на ГМО, яка існує в ЄС. Але багато споживачів, екологічні групи та ряд урядів країн ЄС негативно ставляться до харчових продуктів біотехнологій. 
Інше нововведення в цьому законі — це те, що рух усіх ГМО повинен бути відстежений, починаючи від вирощування і до обробки та роздрібної торгівлі. Це було і залишається ключовою вимогою щодо безпеки продовольства з боку скептиків ГМО, які весь час відстоювали їх заборону. ЄC підготувало основні принципи для компаній-виробників продовольчих товарів і напоїв відносно маркування товарів за новими правилами. Наприклад, бісквіт, що містить борошно, отримане з ГМ сої, повинен бути маркований: «містить борошно з генетично зміненої сої». Однак продукти, що містять ГМО, вироблені до 18 квітня 2004 року, такому маркуванню не підлягають. Відхід від повного мораторію на ГМ продукти не означатиме напливу продукції, що містить ГМО, на полиці магазинів. Адже відповідно до аналізу Європейської комісії, 70,9% європейців вороже ставляться до продуктів біотехнологій.

Угода ООН, що забороняє небезпечні пестициди, набрала чинності у травні
Міжнародна угода, що забороняє особливо небезпечні пестициди, індустріальні хімікати і побічні продукти згоряння, набрала чинності 17 травня цього року. Сьогодні договір ратифікували 50 країн. Стокгольмська угода щодо стійких органічних забруднювачів 2001 року (2001 Stockholm сonventіon on рersіstent оrganіc рollutants — POP) забороняє ряд смертельних і отруйних речовин, які розповсюджуються в навколишньому середовищі далеко за межами свого джерела походження і зберігаються протягом багатьох років, навіть десятиліть. 
Ось перелік 12 заборонених речовин: aldrіn, chlordane, DDT, dіeldrіn, endrіn, heptachlor, mіrex, toxaphene, polychlorіnated bіphenols (PCBs), hexachlorobenzene, діоксини і фурани.
Більшість з них буде заборонено відразу ж, але використання DDT під егідою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) для запобігання інфекційних хвороб буде ще певний час допускатися через те, що в багатьох країнах в такий спосіб ще борються з малярійними москітами. Комітет з нагляду за виконанням угоди регулярно перевірятиме і, при необхідності, додаватиме до списку вже заборонених, інші речовини. Угода передбачає всі заходи контролю, що охоплюють виробництво, імпорт, експорт, розпорядження і використання. Це вимагає від урядів застосування всіх доступних технологій і методів для заміни існуючих та запобігання створенню нових POP. 
POP, розповсюджена в одній частині світу, через запилення і опади може бути перенесена (завдяки атмосфері) в регіони, далекі від джерела забруднення. Хоч вони не розчиняються у воді, проте поглинаються жировою тканиною. Рівень концентрації РОР в жирових тканинах може бути в 70 тисяч разів вищим, ніж в атмосфері. Риби, хижі птахи, ссавці і люди поглинають найбільші концентрації. 

Нові заходи у сфері торгівлі ГМО
Спроби зміцнити безпеку міжнародної торгівлі генетично зміненими організмами увінчалися певним успіхом із прийняттям вимог щодо їх документації і маркування. Нова система була прийнята в лютому 2004 року в Малайзії під час зустрічі 87 держав — членів Протоколу Картахени з біологічної безпеки. На ній були присутні понад тисяча делегатів і спостерігачів. Було закріплено, що всі оптові вантажі живих або генетично змінених організмів (відомих як LMO або GMO, відповідно ЖМО або ГМО), призначених для споживання або обробки (типу сої і кукурудзи), повинні бути марковані. Супровідна документація повинна також містити дані про імпортера, експортера або інші відповідні відомості. Виконання вимог нової системи є обов'язковим для всіх країн, що приєдналися до Протоколу, проте багато великих сільськогосподарських виробників із США не приєдналися до угоди. 
Протокол Картахени набрав чинності у вересні 2003 року і був спрямований на гарантування безпеки в процесі переміщення, обігу і використання ГМО, які негативно впливають на збереження біологічного різномаїття та представляють загрозу для людського здоров'я. Це є частиною угоди з біологічної розмаїтості, що була підписана під егідою UNEP більш ніж 150 урядами на Самміті Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. 
Відтоді експертна група стала розробляти документацію і вимоги щодо обробки ГМО для оптових сільськогосподарських постачальників. Ключові питання, які потребують розв'язання, полягають у визначенні максимального відсотка і рівня вмісту генетично зміненого матеріалу, за якого продукт можна вважати «вільним від ГМО». Ці питання будуть розглядатися на наступній зустрічі сторін, членів Протоколу, що відбудеться в 2005 році. 

Ангола відкидає продовольчу допомогу, що містить ГМО 
Майже 2 мільйони ангольців голодують, тому що їхній уряд відмовився від генетично зміненої продовольчої допомоги. Ймовірно, доведеться повернути 19 тисяч тонн кукурудзи, що очікує відвантаження в портах цієї південно-африканської держави, назад у США, оскільки стурбованість керівництва країни з приводу екологічних ризиків біотехнологій зростає. 
Продовольча допомога складає раціон приблизно для 1,9 мільйона людей, які, швидше за все, так і не одержать її у найближчій перспективі. Доведеться і Всесвітній продовольчій програмі (ВПП) ООН пристосовуватися до нової політики країни. Рада міністрів Анголи вирішила в цьому місяці приєднатися до п'ятьох інших південноафриканських країн, які відхилили постачання ГМ насіння, при садінні якого може відбутися запилення місцевих зернових культур кукурудзи. Значна частина з 400 тисяч тонн продовольчої допомоги, яку представники ВПП планували розподіляти в Анголі у наступні два роки, повинна була прибути з американських ферм, що мають великі надлишки ГМ-кукурудзи. Ангола приєдналася до Зімбабве, Малаві, Мозамбіку, Лесото та Замбії, які минулого року заборонили завозити неочищене насіння. Замбія пішла ще далі — вона заборонила навіть очищене насіння, мотивуючи це тим, що воно може бути шкідливим для здоров'я людей. Країну критикували за такий вчинок влади в умовах, коли катастрофічно не вистачає продовольства. Проте, як виявилося, попередження відносно того, що мільйони можуть голодувати, було необґрунтованим, мало того, Замбія не тільки не страждала від голоду, але й мала торік 120 тисяч тонн надлишку зерна. В Анголі також стверджують, що жоден анголець не буде голодувати через подібну заборону. Однак це не пом'якшило, а навпаки, загострило вже існуюче протиріччя між США і Європою щодо вирішення проблем нестачі продовольства в бідних країнах за допомогою використання ГМ технологій. США звинуватили африканських лідерів у безвідповідальності та перериванні продовольчої допомоги, але європейські захисники навколишнього середовища розцінили заборону як доцільну і висловили надію, що це підштовхне до реформи систему продовольчої допомоги по лінії ООН. 
Громадянська війна в Анголі закінчилася, сотні тисяч сімей, повертаючись до зруйнованих міст і сіл, живуть у бідності. Голоду немає, проте на місцях — гостра нестача продовольства, яке до того ж дуже дороге. Керівники цієї однопартійної держави не давали детальних пояснень при оголошенні заборони. Було незрозуміло, що станеться з величезним вантажем (а це 19 тисяч тонн). Відповіддю ВПП, незважаючи на раптовість рішення ангольського уряду, було наступне: «Ми поважаємо суверенне право уряду вирішувати внутрішні проблеми». Із США на рішення Анголи не надійшло жодної офіційної відповіді, але Білий дім стривожений цією затримкою. Президент Джордж Буш рекламував продовольчу допомогу як інструмент боротьби з голодом в Африці. Американський Сенат і Палата представників висунули умову, щоб одержувачі виділених на боротьбу з ВІЛ/СНІД і малярією грошей зобов'язалися прийняти ГМ-продовольство. «З боку американського уряду і промислового лобі, зацікавлених у біотехнологіях, чиниться постійний тиск з метою примусити Африку прийняти ГМО», — сказав Чарлі Кронік, представник екологічної групи Грінпіс. «Європа для них закрита, і вони шукають ринок збуту для своєї продукції». (Газета «Гардіан»)

ФАО прогнозує: світовий рівень запасів зерна знизиться
Наступного року світове виробництво зернових збільшиться головним чином за рахунок пшениці і рису. Таким чином, зниження запасів та підвищення експортних цін істотно не вплине на світовий ринок, повідомляється у звіті «Перспектива продовольства», підготовленому Організацією ООН з питань продовольства і сільського господарства (ФАО). Виробництво злакових у 2004 році, як очікується, підвищиться до 2130 мільйонів тонн, що на 2% більше ніж торік і на 3% більше, ніж середній показник за останні 5 років. 
Очікується значне збільшення виробництва пшениці, крім того, ФАО передбачає істотне зростання виробництва рису. Виробництво грубого помолу зерна може не набагато знизитися порівняно з попередніми оцінками, за умови збереження нормальних погодніх умов. ФАО очікує, що експортні ціни на пшеницю почнуть знижуватися з початком збирання нового врожаю в країнах північної півкулі. Однак це не вплине на ціни рису або грубого помолу зерна. ФАО охарактеризував збільшення виробництва зернових як «довгоочікувану подію на ринку глобального постачання продовольства». Починаючи з 1999-2000 років, запаси зернових щороку зменшуються, що тягне за собою підвищення цін на пшеницю, кукурудзу та рис. 
Цього року (2004), глобальні запаси також знизяться на 18%, або 89 мільйонів тонн, що пов'язано з істотним скороченням виробництва в Китаї, Індії, Російській Федерації, Україні та Європейському Союзі. 

Причина надмірної ваги криється у кукурудзяному сиропі?
Аналізуючи звіти американського міністерства землеробства про споживання продуктів протягом 1967-2000 років, дослідники знайшли вагомі докази і зв'язки між швидким збільшенням ваги людини і споживанням продуктів з кукурудзи. Екстракт кукурудзяного зерна, починаючи з 1970-х років, використовується для підсолоджування напоїв та інших продуктів. Дані показали, що збільшення використання цих речовин із зерна високої фруктози наприкінці 1970-х та у 1980-х роках і «епідемія ожиріння» збігаються», — сказав один із дослідників, доктор Джордж А. Ревіте, учений, що вивчає цю проблему в Пеннінгтонському біомедичному дослідницькому центрі при державному університеті штату Луїзіана. «У 20-му столітті вага у багатьох людей постійно збільшувалася аж до кінця 1980-х», — говорить Ревіте. Подібну інформацію опублікoвано і в квітневому випуску американського журналу клінічної їжі. Але одночасно представники промисловості та фірм з виготовлення і продажу продуктів та напоїв, а також критики системи швидкого харчування стверджують, що проблема збільшення ваги все одно існувала б, незалежно від використання підсолоджуючої речовини. Адже причина в іншому — у співвідношенні спожитих та витрачених (спалених) калорій. За даними американського міністерства охорони здоров'я та сфери послуг, кількість людей з надмірною вагою серед дорослого населення Америки зросла з 23% на початку 1990-х до 30% сьогодні. Майже дві третини американців мають зайву вагу, що свідчить про різке збільшення ризиків захворювання на серцеві хвороби, діабет та рак. («Ассошіейтед Пресс»)