Номер 1 2 3 4 5 6
                 ENG | UKR
                                                                                                                                
Повернутись до головної сторінки


Надлишки продовольства спричиняють голод 

 

Наприкінці ХХ століття голод не був наслідком зменшення кількості продуктів харчування. Навпаки, голодування часто є результатом надлишків постачання зернової продукції у глобальних масштабах. Голодування -- розповсюджене у світі явище. А тому смерть та голод одночасно крокують багатьма регіонами світу: у частині Африки, що знаходиться біля Сахари, у Північно-Східній Бразилії, Південній Азії, в гірській системі Анд у Південній Америці та у колишньому Радянському Союзі. 
Особливо голод дає себе знати на африканському континенті. Візьмемо на примітку і те, що декілька мільйонів людей в Індії та Бангладеш живуть у так званих голодних районах. Більш того, у Південній Азії та на Далекому Сході (наприклад, в Індії, Китаї, Індонезії), де є надлишки продовольства та існують важкі умови праці, велика частина сільського та міського населення доведена до межі бідності через неможливість знайти роботу.
Однак голод та бідність вже не асоціюються з країнами третього світу: економічна криза сприяє процесу глобального зубожіння, з якого витікає безробіття, відсутність даху над головою і низька заробітна плата в міських гетто і бідних містечках, а ще -- знищення незалежного фермерства у Європі і Північній Америці. Низька якість продуктів харчування та їх нестача все частіше вражають бідне міське населення у багатих країнах. Згідно з недавніми дослідженнями, 30 мільйонів людей у Сполучених Штатах офіційно вважаються такими, що страждають від голоду. 
Які ж можна знайти цьому причини? Телебачення шукає їх у наслідках громадянських війн, посух та повеней. Голод у Сомалі чи Мозамбіку автоматично приписується зовнішньополітичним та кліматичним факторам, зокрема вказується на відсутність опадів та аномалії повітряного тиску... Але усе це далеко не так. Сомалі забезпечувала себе продовольством до 70-х років. Що ж спричинило розкол громадянського суспільства? Чому були зруйновані сільське господарство та кочова пасторальна культура?
Комплексні і далекосяжні зміни у глобальній економіці відбулися на початку 80-х, що призвело до переділу в структурах промисловості, сільського господарства. І ось вам ситуація. Сімейні фермерські господарства доведені до банкрутства, виробник сільськогосподарської продукції втрачає контроль над землею, на якій він господарює. А у країнах що розвиваються, селянство швидко переформовується в армію безземельних сезонних робітників на плантаціях.

Прибутки фермерів, як у багатих, так і у бідних країнах, зменшуються під тиском глобальних агропромислових підприємств, які синхронно контролюють ринки збуту зерна, фермерські внески, посівний фонд та відходи переробки. Одна гігантська фірма "Cargill inc." з більш ніж 140 об'єднаннями та філіалами в усьому світі контролює величезну частину міжнародної торгівлі зерном. Починаючи з 50-х років, "Cargill" стала головним американським підрядником продовольчої допомоги. 
З підписанням фінального акту Уругвайських переговорів, статті договору нової Організації світової торгівлі (ОСТ) дадуть необмежену свободу продовольчим гігантам щодо входждення на ринки зернових культур у країнах що розвиваються, і проголосять права виробників сільгосппродукції на шкоду мільйонам малих фермерів. Придбання міжнародними агропромисловими компаніями прав на ексклюзивну власність посівних культур також сприяє знищенню біологічних різновидів цих культур. 

Вперше у своїй історії світова система сільського господарства має достатню ємність для того, щоб задовольнити продуктами харчування населення планети. Однак сутність системи глобального ринку перешкоджає цьому. Місткість для вироблення харчів величезна, але рівень споживання залишається відносно низьким, оскільки велика частка світового населення проживає в умовах принизливої бідності та нестатків. Більш того, процес модернізації сільського господарства спричинив зубожіння селянства, збільшення кількості безземельних, погіршення навколишнього середовища. Іншими словами, ті сили, що підтримують розширення виробництва продовольства в усьому світі, також сприяють зниженню рівня життя і погіршенню умов харчування. 
Економічна політика урядів "Великої сімки" та міжнародні фінансові організації намагаються підтримувати цю реструктуризацію сільського господарства в усьому світі. Вітчизняна система сільського господарства і незалежне селянство похитнулися; відносини зобов'язання та постачання розмиті. Глобальне зубожіння внаслідок кризи, що утворилася після появи зовнішнього боргу, сприяє застою у виробництві головних продуктів харчування, а переорієнтація галузей сільського господарства на підвищення цін призвела до виникнення на ринку непотрібних та відпрацьованих продуктів. 
В усьому світі, а особливо в країнах, що розвиваються, якість продуктів різко погіршилася. Національні ринки зерна зміщені, ціни на нього відкориговано згідно з цінами світового ринку. А найприкріше, що селяни виявилися заручниками вимог всесвітніх продуктових монополій. Своєю чергою підприємці місцевого масштабу, а також ті, що беруть позики, все більше залежать від міжнаціональних продуктових компаній.
Продуктовими гігантами є не тільки ті, що отримують допомогу зі США, але й ті, що стали посередниками агропромислових проектів, що спонсорувалися "PL 480". З появою прямого доступу до Світового банку, сільськогосподарський департамент США та уряди деяких країн займають домінуючу роль у формуванні аграрної політики країн-боржників. 

На початку 90-х років схожий зразок реформ вплинув на деякі країни колишнього Східного блоку, що викликало ряд небезпечних економічних та соціальних наслідків. У вересні 1994-го Україна підписала договір з Міжнародним валютним фондом (МВФ) про макроекономічну реформу. Це поклало початок реструктуризації її сільськогосподарського сектора. Шокова терапія, здійснена МВФ у жовтні 1994-го, принесла лихо: ціни на хліб за одну ніч зросли на 300 відсотків, на електроенергію - на 600, на громадський транспорт - на 900 відсотків. Разом з раптовим підвищенням цін на пальне та енергію, замороження кредитів призведе до знищення української економіки.
У листопаді 1994-го представники Світового банку перевіряли відновлення сільського господарства в Україні. З пом'якшенням законів про торгівлю (вони були частиною запропонованої системи), відкрилися двері для "звалювання" зайвого американського зерна та продовольчої допомоги на вітчизняному ринку. Це призведе до дестабілізації економіки одного з найбільших виробників зернових культур, себто України.

Майкл Коссудовскі, професор Оттавського університету, Канада

Лист до редакції      Мапа сайту       Номер 1 2 3 4
© Східно-Європейський Інститут Розвитку, 2003 Ця сторінка є власністю Східно-Європейського Інституту Розвитку При перепублікуванні матеріалів посилання обов’язкове