|
Діти "Агента Оранжа" Нгуен Мін Хан "Люди уражені "Агентом Оранжа" потребують допомоги зараз і не можуть чекати додаткових досліджень", сказав професор Нгуен Тронг Нхан В'єтнамська війна закінчилась у 1975 році, але на зміну їй прийшло лихо діоксидного забруднення від гербіциду, відомого як "Агент Оранж". У період між 1962 та 1970 роками, мільйони галонів "Агента Оранжа" були розпилені у різних місцевостях В'єтнаму. Однак після закінчення в'єтнамської війни Вашингтон відмовився взяти на себе моральну та юридичну відповідальність за токсичний спадок, який, як вважається, був спричинений "агентом Оранжем" у В'єтнамі. Професор Нгуен Тронг Нхан, колишній президент в'єтнамського Червоного Хреста, нині віце-президент В'єтнамської асоціації жертв "Агента Оранжа" (ВААО) засудив цю акцію, назвавши її "масовим порушенням прав людини серед цивільного населення та зброєю масового знищення". Актуальність цієї проблеми та відмова Сполучених Штатів узяти на себе відповідальність підштовхнули трьох в'єтнамців порушити безпрецедентний судовий процес у січні 2004 року. Позивачі звинувачували у воєнних злочинах "Монсанто корпорейшн", "Доу Кемікалс" та вісім інших компаній, які виготовляли гербіциди "Агент Оранж" та інші дефоліанти, що використовувались у В'єтнамі. Позов було порушено ВААО, яка була заснована з метою сприяння міжнародній кампанії, щоб добитися справедливості та компенсації жертвам "агента Оранжа". Попередні слухання розпочалися у Федеральному суді Сполучених Штатів у Нью-Йорку, під головуванням старшого судді Джека Вейнштейна. Спадок "Агент Оранж" застосовувався для знищення рослинності джунглів і, отже, для того, щоб позбавити партизан місць укриття. Він містить одну з найсмертельніших отрут, відомих людству, -- штам діоксину, що називається TCCD. Спочатку він знищував тропічні ліси, залишаючи джунглі оголеними. З часом діоксин поширив свій токсичний вплив на харчовий ланцюг - що призвело до розповсюдження уроджених деформацій, як дехто вважає. У В'єтнамі проживають 150 тисяч дітей, чиї уроджені дефекти - відповідно до записів в'єтнамського Червоного Хреста - пов'язують з тим, що їхні батьки або підпали під дію "Агента Оранжа", або споживали забруднену діоксином їжу та воду після 1975 року. Фахівці ВААО оцінюють, що три мільйони в'єтнамців зазнали впливу хімікатів під час війни, і принаймні один мільйон страждає від серйозних проблем із здоров'ям сьогодні. Деякі з них -- ветерани війни, які потрапили під хімічні хмари. Багато хто з них - фермери, які живуть на доходи з землі, яка була обприскана. Інші представляють друге чи третє покоління, уражене шляхом впливу "хімії" на їхніх батьків. Деякі з цих жертв мешкають поблизу колишніх військових баз Сполучених Штатів, таких як Бієн Хоа, де "агент Оранж" зберігався у великих кількостях. Д-р Арнольд Шектер, провідний експерт з питань забруднення діоксином у Сполучених Штатах, брав там зразки ґрунту в 2003 році, і виявив, що він містив рівень TCCD, який у 180 мільйонів разів перевищує безпечний рівень, встановлений Агентством з навколишнього середовища Сполучених Штатів. Прохання про допомогу Ханой допоміг військовим Сполучених Штатів розшукати останки зниклих безвісти військовослужбовців, а ще попросив Сполучені Штати надати в обмін на це гуманітарну допомогу для жертв "Агента Оранжа". Приблизно 10 тисяч ветеранів війни США, які зазнали впливу "Агента Оранжа", отримали допомогу з непрацездатності (до 1500 доларів). Проте більшість уражених в'єтнамських сімей отримали близько 80 тисяч донгів в місяць (трохи більше 5 доларів) урядової допомоги для кожної покаліченої дитини. Коли екс-президент Сполучених Штатів Білл Клінтон відвідував Ханой чотири роки тому, в'єтнамський глава держави Тран Дюк Лонг закликав Америку "визнати за свій обов'язок розмінування, детоксифікацію колишніх військових баз і надання допомоги жертвам "Агента Оранжа". Але Вашингтон обмежився фінансуванням наукових конференцій і додаткових досліджень. Чак Серсі, віце-президент Меморіального фонду в'єтнамських ветеранів, розміщеного у Ханої, сказав: "Я здивований тим, що Сполучені Штати не запропонували навіть незначних кроків до співробітництва і допомоги для в'єтнамців, крім нескінченних розмов про наукові дослідження. Такий крок виключив би усі розмови про відповідальність за воєнні злочини або судові процеси жертв війни". Судовий двобій в'єтнамців проти гігантських корпоративних опонентів Сполучених Штатів проходить у тому самому суді, де розглядався і попередній позов американських ветеранів війни. Компанії Сполучених Штатів звинувачують у тому, що вони свідомо дозволили розбрискувати "Агент Оранж" у воєнних цілях, а також у порушенні Женевського протоколу 1925 року, який забороняє використовувати хімічні та біологічні агенти. Однак юридична команда, яка представляє "Монсанто" та інші компанії Сполучених Штатів, сподівається зупинити справу, яка знаходиться на стадії судового розгляду. |
|
1945 - В'єт Мін - широкий фронт в'єтнамських патріотів і націоналістів під керівництвом Комуністичної партії - захоплює владу. Хо Ши Мін проголошує незалежність. 1946 - Французькі сили атакують В'єт Мін у Хайфонгу в листопаді, спричиняючи війну опору проти Франції. 1950 - Демократична Республіка В'єтнам визнається Китаєм та СРСР. 1954 - На Женевській конференції В'єтнам розділяється на Північний і Південний по 17-ій паралелі. 1956 - Президент Південного В'єтнаму Нго Дін Дієм розпочинає кампанію проти політичних дисидентів. 1957 - Початок політичного повстання на Півдні. 1959 - Зброя і люди з Півночі починають проникати на Південь. 1960 - Зростає американська допомога Південному В'єтнаму. 1962 - Кількість військових радників Сполучених Штатів у Південному В'єтнамі зростає до 12 000. 1963 - В'єт Конг, партизани-комуністи здійснюють бойові дії у південному В'єтнамі, завдаючи поразки армії Південного В'єтнаму (ARVN). Президента Дієна повалено. 1964 - Есмінець Сполучених Штатів нібито атаковано патрульними кораблями Південного В'єтнаму. Це дає поштовх для початку бомбових нальотів на Південний В'єтнам. 1965 - 200 000 американських бойових підрозділів прибувають до Південного В'єтнаму. 1966 - Кількість американських підрозділів у В'єтнамі зростає до 400 000, а наступного року до 500 000. 1968 - Розпочинається спільна атака В'єт Конгу і Північно-в'єтнамської армії на позиції Сполучених Штатів. Під час Майлейської різні гине понад 500 цивільних. 1969 - Президент Ніксон відкликає сухопутні війська Сполучених Штатів із В'єтнаму. 1970 - Радник Ніксона з питань безпеки Генрі Кіссінджер та Ле Дук Тхо, від уряду Ханою, починають переговори в Парижі. 1973 - Угода про припинення вогню у Парижі, вивід військ Сполучених Штатів завершено до березня. 1975 - Північно-в'єтнамські війська окуповують Південний В'єтнам і беруть до своїх рук керівництво країною після капітуляції президента Південного В'єтнаму Дуонг Ван Міна. |
© Східно-Європейський Інститут Розвитку, 2003 Ця сторінка є власністю Східно-Європейського Інституту Розвитку При перепублікуванні матеріалів посилання обов’язкове