|
"Гуд бай", старий комп'ютере! Рейнхард Гунінгауз Із зростанням виробництва комп'ютерів, усе більше стає отруйних відходів. Євросоюз цим дуже занепокоєний. Тому, починаючи із серпня 2005 року, ЄС ставитиме вимогу перед виробниками електронної техніки утилізувати застарілі моделі електронної апаратури. За оцінками вчених, у середньому для виробництва звичайного копмп'ютера з монітором необхідно 1,8 тонн води, різних хімічних речовин і палива. Але поряд з надмірним використанням ресурсів повальна копм'ютеризація принесла й іншу проблему - отруйний металобрухт електроніки. Тому ЄС вимагає, щоб старі електроприлади приватних господарств із серпня 2005 року не викидалися на звалища та смітники. Комп'ютерна галузь зреагувала - тільки в Німеччині близько 120 виробників "Хардвер" вже об'єдналися, щоб спільними зусиллями організовувати утилізацію. У той час як індустрія і комуни обговорюють розподіл витрат, підприємства, що здійснюють ресайклинг, уже сподіваються на новий мільйонний ринок. Комп'ютери - це багато отруйних компонентів? У різних країнах світу у користуванні знаходиться більше мільярда комп'ютерів. Крім того, щороку продається 130 мільйонів нових. За оцінками природоохоронних організацій, до 2007 року наступні півмільярда комп'ютерів стануть застарілими. Наприклад, із США застаріла електроніка вивозиться заплутаними шляхами, щоб опинитися зрештою в бідних районах Індії, Пакистану і Китаю - на шкоду людям та природі. Тому що, скажімо, монітори містять кадмій та свинець, а у платах міститься миш'як, бром, у батареях - ртуть. У США, де на відміну від ЄС немає заборони на експорт застарілої електроніки, активісти обурюються: експорт застарілої електроніки - це брудна таємниця. Технологічна галузь і уряди відвертаються від цієї проблеми, у той час як заповзятливі торговці збувають цей непотріб до країн третього світу, ще і називають свої фірми підприємствами, що здійснюють утилізацію, - так написано в дослідженні "US-Organіsatіon Sіlіcon Valley Toxіcs Coalіtіon", що однозначно схвалює ініціативу ЄС стосовно екологічно свідомої утилізації застарілої електроніки. Індустрія повинна самостійно нести витрати з утилізації Сьогодні в Німеччині екологічне міністерство, виробники та комуни торгуються стосовно втілення в життя директив ЄС. Згідно з однією з актуальних пропозицій федерального екологічного міністерства, комуни повинні збирати та попередньо сортувати, а виробники - утилізувати, брухт електроніки. Але багато комун противляться цьому додатковому навантаженню: вони вимагають від електронної індустрії грошей. Проте остання вже й так незадоволена витратами на утилізацію: "Ця система лише в Німеччині коштуватиме інформаційно-технічній та телекомунікаційній галузі 100 мільйонів євро щорічно", - вважає Маріо Тобіас, експерт з екологічних питань галузевої спілки. Щоб спільними зусиллями забезпечити послуги з утилізації 120 виробників та експортерів електроприладів, у 2003 році організовано "Clearing-Stelle" (центр з утилізації), так званий реєстр старих електроприладів "Elektro- Altgeraete Register - EAR". Тим самим вони хочуть запобігти монополії. "Підприємства узяли на себе частину своєї відповідальності", - говорить Карл-Гайнс Флоренс, - експерт з утилізації в Європарламенті від Християнсько-Демократичного Союзу Німеччини. Об'єднання: "Samsung" повинен утілізувати також телевізори "Grundig" Ця "Clearing-Stelle" працює наступним чином: підприємства звітують, скільки комп'ютерів, моніторів та телевізорів вони поставили. З цих даних "EAR" визначає їх частку (сегмент) на певному ринку продукції, а потім і кількість старої техніки, яку конкретне підприємство повинно забрати зі збиральних пунктів у комунах та утилізувати. Таким чином забезпечується утилізація так би мовити "апаратів-сиріт", тобто таких марок як "Telefunken", які більше не існують, каже експерт "Bitkom". Таким чином, наприклад "Samsung", який нещодавно оволодів значною частиною ринку телевізорів, повинен утилізувати також стару техніку, наприклад, фірми "Grundig". Утилізаційний ринок вартістю від 350 до 500 мільйонів євро. Утилізаційна галузь ще повинна створити потужності для утилізації електротехнічного брухту. Спостерігачі галузі бачать велику необхідність надолужити згаяне. "Інфраструктура ще не створена", - говорить ПР-консультант Міхаель Круг, що представляє інтереси концерну "Хьюлет-Паккард" з питань екології. Ще повинні бути розроблені стандарти для дрібних вузлів та деталей, щоб їх знову можна було використовувати у виробництві як сировину. Однак у будь-якому випадку директива ЄС дає шанс підприємствам утилізаційної сфери: об'єм ринку оцінюється в 350-500 мільйонів євро щорічно. Тут поряд з так званим "сірим" брухтом (комп'ютери та принтери) враховано також "білий" (холодильники та пральні машини) і "коричневий" (музичні центри тощо) брухт. Лише в Німеччині об'єм цих відходів складатиме 1,1 мільйона тонн щорічно. Подальший продаж замість подрібнення Поряд з дорогою утилізацією "Хьюлет-Паккард" має й інші ідеї: подальший продаж приладів, що були у користуванні. Компоненти приладів збираються заново і таким чином значно продовжується життя комп'ютерів. Наприклад, в Україні комп'ютери з процесорами пентіум, які були стандартними тут 2-3 роки тому, можна придбати за 50 євро. Важко повірити, але це справжній бізнес, - говорить Круг. Лише з цього "ремаркетингу" компанія має товарообіг більше мільярда доларів щорічно. А ось де опиниться цей 50-доларовий комп'ютер після того, як застаріє і в Україні? У смітнику. Рейнхард Гунінгауз, Гамбург, Німеччина |
© Східно-Європейський Інститут Розвитку, 2003 Ця сторінка є власністю Східно-Європейського Інституту Розвитку При перепублікуванні матеріалів посилання обов’язкове